Джанноццо Манетті

Джанноццо Манетті
Giannozzo Manetti
Народився	5 червня 1396(1396-06-05) Флоренція
Помер	27 жовтня 1459(1459-10-27) (63 роки) Неаполь
Діяльність	письменник, дипломат
Знання мов	латина епохі Відродженняd і Medieval Italiand
Членство	Академія витончених мистецтвd
Magnum opus	Adversus Iudaeos et gentesd, Apologeticusd, De illustribus longaevisd, De secularibus et pontificalibus pompisd, De terremotud, De dignitate et excellentia hominisd, De scriptoribus profanisd, Dialogus in symposiod, Dialogus consolatorius de morte filiid, Elogi dei Genovesid, Historia Pistoriensisd, Novum Testamentumd, Protesti di giustiziad, Vita Nicolai V summi pontificisd, Vita Dantisd, Vita Iohannis Boccacciid, Vita Petrarchaed, Vita Socratisd, Orationesd і Lettersd
Посада	посол

Джанно́ццо Мане́тті (італ. Giannozzo Manetti; 5 червня 1396, Флоренція - 27 жовтня 1459, Неаполь) — італійський гуманіст та політик.

Манетті народився в родині багатого флорентійського купця. Отримав гарну освіту в монастирській школі Камальдолійського ордена, де одним з його вчителів був відомий гуманіст Амброджо Траверсарі.

У 1437—1452 роках Манетті вів активну державно-політичну діяльність: займав різні адміністративні посади, очолював посольства до Риму, Венеції, в Неаполітанське королівство. 1454 року конфлікт з Козімо Медічі змусив його покинути Флоренцію, і в останні роки життя Манетті був апостольським секретарем при курії Миколи V, а після смерті цього папи став ученим радником Альфонса Арагонського у Неаполі. Обидві ці посади були синекурами й давали йому достатньо часу для наукових занять.

Манетті володів однією з найбільших приватних бібліотек, яка загалом збереглася до наших днів і зберігається у Ватиканській бібліотеці. Розбудові приватної бібліотеки Манетті посприяв видатний флорентійський книгар Веспасіано да Бістіччі.

Манетті, як різнобічний та плідний письменник, вирізнявся серед інших гуманістів інтересом до богословських питань, а в його творчості гуманістичний світогляд поєднувався з християнським. Загалом він належав до напрямку громадянського гуманізму, відстоюючи ідеали активного життя в суспільстві, значення громадянських чеснот, які розумів у дусі Аристотеля. Манетті відкидав християнське приниження природи людини та аскетизм, натомість висуваючи ідеал творчо активної, дієвої та допитливої особистості.

Окрім класичних мов, Манетті знав давньоєврейську, з якої переклав декілька псалмів. З давньогрецької він переклав твори Аристотеля з етики та весь Новий Завіт.

Серед творів Манетти, що переважно залишилися невиданими за життя, найприкметніші: «Діалог про смерть сина» (1438); «Діалог на дружньому бенкеті» (1448); «Про гідність і вищість людини» («De dignitate et excellentia hominis"», бл. 1452, опубл.: Базель, 1532) — найвідоміший сьогодні твір Манетті; життєписи Данте, Петрарки, Бокаччо («"Vitae Dantis, Petrarchae et Boccacii"», опубл.: Флоренція, 1747), Миколи V («Vita Nicolai V"»), Сократа, Сенеки; промови («"Orationes"»); «"Apologeticus"» (опубл.: Рим, 1981) — тут Манетті захищає свої біблійні перекази і висловлює погляди на переклад загалом.

• Ianotii Manetti de dignitate et excellentia hominis libri IV. Cratander, Basileae 1532.^[1]
• Ianotii Manetti de dignitate et excellentia hominis. Edidit Elizabeth Riley Leonard. Editrice Antenore, Padova 1975 (Thesaurus Mundi. Bibliotheca scriptorum latinorum mediae et recentioris aetatis, 12). – (критичне видання)
• Über die Würde und Erhabenheit des Menschen. Herausgegeben und eingeleitet von August Buck, übersetzt von Hartmut Leppin. Meiner, Hamburg 1990, ISBN 978-3-7873-0958-0 (німецьке видання).
• Biographical Writings. Edited and translated by Stefano U. Baldassarri and Rolf Bagemihl. Harvard University Press, 2003 (I Tatti Renaissance Library, 9), ISBN 0-674-01134-1. Rez. von Federica Ciccolella, in: Electronic Antiquity 8.2, May 2005, S. 88-91, online [Архівовано 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. (PDF; 92 kB)

• Dignitas et excellentia hominis. Atti del Convegno Internazionale di Studi su Giannozzo Manetti (Georgetown University – Kent State University : Fiesole – Firenze, 18–20 giugno 2007). Le Lettere, Florenz 2008, ISBN 978-88-6087-122-0.
• Giuseppe Maria Cagni: I codici Vaticani Palatino-Latini appartenuti alla biblioteca di Giannozzo Manetti. in: La Bibliofilia. Band 62 (1960), S. 1–43.
• Martin Schmeisser: „Wie ein sterblicher Gott…“. Giannozzo Manettis Konzeption der Würde des Menschen und ihre Rezeption im Zeitalter der Renaissance. Wilhelm Fink Verlag, München 2006, ISBN 978-3-7705-4213-0 (з бібліографією).
• Heinz-Willi Wittschier: Vespasiano da Bisticci und Gianozzo Manetti. In: Romanische Forschungen. Band 79 (1967), S. 271–287.
• Heinz-Willi Wittschier: Giannozzo Manetti. Das Corpus der Orationes. Köln-Graz 1994.

• Література про Манетті [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Автограф Джанноццо Манетті: Життя Данте, Петрарки й Боккаччо. Італія 1450 [Архівовано 6 вересня 2015 у Wayback Machine.] у фондах Ватиканської апостольської бібліотеки (Pal. lat. 1601)