Джемаль Гейдар Джахидович

Джемаль Гейдар Джахидович
Джемаль Гейдар Джахидович
рос. Гейдар Джахидович Джемаль
Народився	6 листопада 1947 ; Москва, СРСР
Помер	5 грудня 2016 (69 років) ; Алмати, Казахстан
Поховання	Baganashyld
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	політик, прозаїк-романіст, філософ, політичний активіст, поет
Галузь	іслам, ісламізм, Islam and societyd і поезія
Знання мов	російська
Партія	islamic committee of Russiad і Лівий фронт
Конфесія	іслам
Батько	Q100975434?
Діти	Джемаль Орхан Гейдарович
Автограф
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Гейда́р (Джахи́дович) Джема́ль (6 листопада 1947, Москва, Російська РФСР — 5 грудня 2016, Алмати, Казахстан) — російський ісламський діяч; публіцист, політичний оглядач і коментатор.

Голова «Ісламського комітету Росії»; постійний член Народного арабського та ісламського конгресу^[en] (НАІС); член координаційної ради Лівого фронту Росії; член Національної асамблеї руху Інша Росія. За віросповіданням — мусульманин-шиїт.^[3]

Біографія

Народився в Москві в азербайджансько-російській сім'ї^[4]. Систематичної освіти не здобув. За допомогою рідні його пристроєно в тоді елітарний і напівзакритий Інститут східних мов при МДУ. Після року навчання його звідти відраховано (з його слів — за «буржуазний націоналізм»). Працював коректором у державному видавництві «Медицина», належав до різних московських маргінальних та підпільних гуртків та угруповань. Наприкінці 1970-х разом із О. Дугіним вступив до неофашистсько-езотеричного гуртка Євгена Головіна, «Чорний орден SS», де Головін вважався його «рейхсфюрером». У 1988 знову ж разом з Дугіним вступив у російську націоналістичну спілку «Пам'ять». Його вигнано звідти, після чого Джемаль примкнув до літературно-містичного гуртка письменника Ю. Мамлеєва.

У 1990 р. взяв участь у заснуванніі так званої «Ісламської партії відродження Росії» і став заступником голови. У 1991—1993 рр. випускав газету «Аль-Вахдат» («Єднання»). У 1993—1996 роках вів декілька телепрограм на російському телебаченні, присвячених ісламським проблемам («Нині», «Мінарет» та ін.). Багато публікується в російських ЗМІ, дає інтерв'ю.

У 1999 р на православно-ісламській конференції в Санкт-Петербургу висунув тезу про можливість стратегічного союзу ісламу та православ'я в рамках антизахідного російського проекту. Має прізвиська «ісламський революціонер» та «ісламський марксист»^[5]. Виступає з відверто анти-вірменськими заявами, вважає, що вірменів як нації не існує, а Вірменія як самостійна держава не має права на існування ^{[джерело?]}.

У 2001 році очолив ініціативу взаємодії політичного ісламу та західних антиглобалістів. 10 березня 2010 р. підписав звернення російської опозиції Путін повинен піти.

Критика

Г.Джемаль позиціонує себе як виразника інтересів усієї мусульманської громади Росії. Однак більшість російських мусульман, а також провідні мусульманські лідери Росії таким його не вважають, а його виступи часом оцінюють як провокаційні^[6]. У деяких російських політичних колах Г.Джемаля називають «філософом» та «політологом», але якихось наукових праць, щоб їх визнала наукова спільнота, в цих галузях він не має, тому таким його не вважають. Відомі російські ліберальні публіцисти Валерія Новодворська і Костянтин Боровий, вважають його провокатором Кремля і «засланим козачком»^[7].

Заява про усунення Путіна

Після зникнення Путіна з 5 березня 2015 року з усіх російських мас-медіа 14 березня Гейдар Джемаль дав інтерв'ю грузинській телекомпанії «Руставі 2», де висловив думку, що в Росії відбувся державний заколот і президент Володимир Путін утратив реальну владу, а багаторічного очільника особистої охорони Путіна генерал-полковника Віктора Золотова вбито. Також за словами Джемаля, 11 березня у П'ятигорську відбулася виїзна нарада Ради безпеки Росії, де «Рамзан Кадиров капітулював перед Патрушевим»^[8]^[9]