Джибладзе Володимир Георгійович
Володимир Георгійович Джибладзе (груз. ვლადიმერ გიორგის ძე ჯიბლაძე; 1879-1938) — грузинський політик, член Всеросійських установчих зборів і Установчих зборів Грузії (1919—1921). БіографіяНародився 1879 року у селі Хунджулаурі в Імеретії у селянській сім'ї. Початкову освіту здобув у чотирикласній сільській школі в Кулаші, потім навчався в Тифліській ремісничій школі, але навчання не закінчив[1]. З 1896 року працював слюсарем у головних майстернях Закавказької залізниці; входив до перших нелегальних соціал-демократичних гуртків робітників. З 1897 року — член Російської соціал-демократичної робочої партії. Знаходився під поліцейським політичним наглядом із 1898 року[2]. У 1901 році за участь у страйку на головних залізничних станціях його було заарештовано та вислано з Тифлісу. Працював слюсарем на заводі Нобеля в Батумі[2]. Там став одним з перших розповсюджувачів соціал-демократичних ідей і незабаром був обраний членом Комітету працівників-соціал-демократів. Партійне прізвисько «Петров». Того ж року був заарештований знову і на три роки висланий до Архангельської губернії. Біг із заслання і повернувся до Грузії. З 1905 року примикав до меншовиків. Делегат Стокгольмського з'їзду РСДРП від кутаїської організації Російської соціал-демократичної партії (1905)[3]. 12 червня 1912 року був заарештований у Батумі, 28 травня 1913 року засуджений до висилки до Сибіру на довічне поселення. Повернувся із заслання після Лютневої революції 1917 року[1]. Обраний членом виконавчого комітету Тбіліської Ради робітничих та солдатських депутатів та членом Центрального комітету Грузинської соціал-демократичної партії. У листопаді 1917 — членом Національної ради Грузії. У грудні 1917 року виступив одним із організаторів Червоної гвардії Грузії (згодом — Народна гвардія), обраний членом Генерального штабу гвардії. Наприкінці 1917 або на початку 1918 року був обраний до Всеросійських установчих зборів у Закавказькому виборчому окрузі за списком № 1 (меншовики)[2]. Член Закавказького сейму із лютого 1918 року. Член парламенту Демократичної Республіки Грузії. 12 березня 1919 року обраний членом Установчих зборів Грузії за списком Соціал-демократичної партії Грузії, був членом військової комісії. Брав участь у бойових діях, які проводила Народна гвардія. У 1921 році, під час радянсько-грузинської війни брав участь у боях проти Червоної армії; після радянської окупації залишився в Грузії та жив у рідному селі. 30 квітня 1921 року разом з іншими лідерами меншовиків заарештований та відправлений до Тифлісу за наказом Надзвичайної комісії СРСР. 5 липня 1921 року отримав три місяці позбавлення волі; знаходився у в'язниці «Метехі». 16 грудня 1922 року разом із 52 іншими політв'язнями був відправлений до Москви; перебував у Суздальській в'язниці. Після закінчення терміну ув'язнення було вислано до Центральної Азії, де працював співробітником складу «Боржомвод».[2] . Неодноразово (1931, 1933, 1935) заарештовувався за антирадянську діяльність, позбавлявся права проживання на Кавказі та Закавказзі, Москві та області[4]. У травні 1936 висланий до Йошкар-Оли на 3 роки[2]. 13 листопада 1937 року був заарештований у селі Коряково (нині не існує[5]) і відправлений до Москви. 8 лютого 1938 року засуджений до страти за участь у «контрреволюційній терористичній організації». Розстріляний на полігоні Комунарка[4]. Реабілітований 17 квітня 1989 року Генеральною прокуратурою СРСР, у квітні 1991 року Генеральною прокуратурою СРСР і 30 грудня 1993 року Генеральною прокуратурою Російської Федерації[2]. Література
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
