Джиззацька область
Джиззацька область (узб. Жиззах вилояти, Jizzax viloyati) — адміністративно-територіальна одиниця Узбекистану. Адміністративний центр — місто Джиззак. ІсторіяДо 1936 року територія Джиззацької області входила до Киргизької АРСР у складі РСФРР, потім до Казахської РСР(до 1956 року). 1956 року Голодностепська область (нині Навоїйська та Джиззацька області) були передані до складу Узбекистану з метою розвитку бавовняної монокультури в одній республіці. Джиззацька область утворена 29 грудня 1973 року у складі Узбецької РСР. 6 вересня 1988 року область була об'єднана з Сирдар'їнською областю в одну з назвою Сирдар'їнська область (з центром в Джиззаку)[1], а 16 лютого 1990 року — відновлена. ГеографіяДжиззацька область знаходиться в центральній частині Узбекистану між річками Сирдар'я та Зеравшан. Площа території області — 21,2 тис. км². Клімат континентальний, посушливий, з жарким літом і помірно холодною зимою. Межує:
НаселенняВ області проживає понад 1 139,0 тис. чол. (2008 р.) або 4,7% населення республіки, понад 70 національностей і народностей, 83,2% складає корінне населення — узбеки. Поряд з ними тут проживають казахи — 6,2%, киргизи — 2,9%, таджики — 2,4%, росіяни — 2%, татари — 1,8% і представники інших національностей — 0,5%. Щільність населення області порівняно низька і становить 50 осіб на 1 км². В області переважає сільське населення, його частка становить 69,5%. Адміністративний поділ![]() Область поділена на 12 адміністративних районів (туманів):
і 1 місто обласного підпорядкування: Населені пунктиВ області 6 міст, 42 міських селища і 100 сільських сходів громадян. МістаЕкономікаСільське господарствоЕкономіка області заснована на сільському господарстві. Основними сільськогосподарськими культурами в області є бавовна та пшениця, також культивуються кормові культури, овочі, баштанні культури (дині та гарбузи). Тваринництво представлене розведенням овець, кіз і свиней. ПромисловістьВиробництво будівельних матеріалів є домінуючою галуззю промислового виробництва області. Також існує виробництво з виготовлення пластмасових виробів і очищенню бавовни, діє рибопереробний завод. В області діє велика кількість шахт, в яких видобувається поліметалічні руди, які містять свинець, цинк, залізо, також сировину для виготовлення вапна і вапняк. ТранспортЄ автомобільне сполучення з Ташкентом, Самаркандом, Бухарою та іншими містами Узбекистану. Природно-заповідний фондУ межах області створено два природних заповідника: Заамінський заповідник і Нуратинський заповідник, розташовані на західних відрогах Туркестанського хребта Паміро-Алая[2]. В області є національна зона відпочинку — санаторій «Заамін», розташований на теренах Заамінського національного парку. Керівництво Джиззацької областіГолови облвиконкому
Голови обласної ради народних депутатів
1-і секретарі обкому КП Узбекистану
Хокіми (губернатори)
ПриміткиПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Джиззацька область |
Portal di Ensiklopedia Dunia