Джироламо Фарнезе

Джироламо Фарнезе
Сант Ан'єзе фуорі ле Мура
Діяльність:	inquisitor, католицький священник
Народження:	30 вересня 1599(1599-09-30) Латера
Смерть:	18 лютого 1668(1668-02-18) (68 років) Рим, Папська держава[2]
Похований:	Церква Іль-Джезу
Єп. хіротонія:	26 квітня 1639
Посада:	Губернатор Риму Префект Апостольського палацу, губернатор Кастельґандольфо
Єпископства:	архієпископ in partibus Патр, 11 квітня 1639[4]
Проголошений:	13 лютого 1690
Папою:	Олександром VII
Джироламо Фарнезе у Вікісховищі

Джирола́мо Фарне́зе (італ. Girolamo Farnese; *30 вересня 1599, Латера -†18 лютого 1668, Рим) — італійський кардинал, церковний політик і дипломат. Представник знатного роду Фарнезе^[5].

Син Маріо Фарнезе та Камілли Лупі. Кар'єру розпочав ще в дитинстві: у 1605 він став почесним камергером папи Павла V^[6] і цю посаду займав до 1621. Вчився у Пармському університеті. Референдарій Трибуналів Апостольської сиґнатури милості та справедливості. Абат in commendam монастиря Святого Лаврентія у Новарі. У зв'язку з призначенням нунцієм до Швейцарії, де мав боротись з розповсюдженням кальвінізму, став архієпископом Патр 11 квітня 1639. Єпископські свячення отримав 26 квітня 1639^[7] з рук Джованні Битисти Сканаролі, єпископа Сідонського. У Швейцарії він підсилив роль єзуїтів, передавши їм, за підтримки уряду та жителів Люцерна, місце сповідників у цистерціанських монастирях Ешенбах і Ратхаузен^[8]. У 1641 -1642 провів реформу єпископського управління у Курі та Сьйоні, організував оборону абатства Айнзідельн проти кантона Швіц.

По поверненні зі Швейцарії у 1643^[9] він зайняв чільне місце при дворі Іннокентія X, який високо цінував його поради^[10]. Архієпископ Фарнезе був призначений на пост секретаря Конґреґація єпископів та регулярних кліриків відразу ж після прибуття до Риму. З жовтня 1650 — губернатор Рима та віце-камерленг Святої Римської церкви. З 16 липня 1655^[11] — префект Префект Апостольського палацу, губернатор Кастель-Гандольфо. Це призначення стало одним з перших новообраного папи Олександра VII. На цій посаді він патронував створенню у 1655 римських народних жіночих шкіл Scuole delle Maestre Pie^[12]. Також саме префект Фарнезе мав готувати зустріч Христини Шведської, яка мала б задовольнити, як саму королеву, так і папу. Через два роки, 9 квітня 1657, став кардиналом in pectore; про призначення було оголошено на консисторії 29 квітня 1658, титул Сант Ан'єзе фуорі ле Мура та червоного капелюха Джироламо Фарнезе отримав 6 травня того ж року. Був відправлений легатом до Болоньї, де перебував до 1662 й мав до себе добре ставлення. Також він провів реставрацію урядового Палаццо д'Аккурсіо, одна з зал якого — Королівська (італ. Sala regia) отримала нову назву, Зала Фарнезе. Виконував обов'язки префекта Трибуналу Апостольської сиґнатури до повернення кардинала Флавіо Кіджі з Німеччини. На конклаві 1667 року був одним з фаворитів, але через протидію партії Squadrone volante втратив свої шанси^[13], і на папський престол було обрано Джуліо Роспільозі.

До смерті перебуваючи на різних посадах у Курії, він також був кардиналом-протектором капуцинів. Помер 18 лютого 1668 та похований за традицією в Іль-Джезу.

• Filippo Maria Renazzi, Notizie storiche degli antichi Vicedomini del Patriarchio Lateranense e de' moderni Prefetti del Sagro Palazzo Apostolico ovvero Maggiordomi pontifizi del sig. avvocato Filippo Maria Renazzi, Salomoni (1784)1 (італ.)
• Roma nell' anno MDCCCXXXVIII: Parte Seconda moderna, vol. 4/ descritta da Antonio Nibby, Roma: Tipografia delle belle arti, 1841 1 [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] (італ.)
• Bargrave, John. Pope Alexander the Seventh and the College of Cardinals, edited by J. C. Robertson. London, 1867 (англ.)
• Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, sive, Summorum Pontificum, S.R.E. Cardinalium, Ecclesiarum Antistium series, e documentis tabularii praesertim Vaticani collecta, digesta, edita per Conradum Eubel, Volume IV: A Pontificatu Clementis PP.VIII (1592) usque ad Pontificatum Alexandri PP.VII (1667). Monasterii, Sumptibus et Typis Librariae Regensbergianae, 1935 (лат.)
• Pastor, Ludwig von. History of the Popes From the Close of the Middle Ages, vol. XXXI. Translated by Ernest Graf. London: Kegan Paul, Trench, Trübner & Co., Ltd, 1940.(англ.)
• Urban Fink. Die Luzerner Nuntiatur 1586—1873: Zur Behördengeschichte und Quellenkunde der päpstlichen Diplomatie in der Schweiz (=Collectanea Archivi Vaticani, Bd. 40), (=Luzerner Historische Veröffentlichungen, Bd. 32). Luzern; Stuttgart: Rex Verlag, 1997. (нім.)

Релігійні посади
Попередник: Баччо Альдобрандіні	Кардинал з титулом Сант Ан'єзе фуорі ле Мура 6 травня 1658 - 18 лютого 1668	Наступник: Вітальяно Вісконті
Попередник: Чіріако Роччі	архієпископ in partibus Патраський 11 квітня 1639 - 6 травня 1658	Наступник: Оттавіано Карафа
Дипломатичні посади
Попередник: Рануччо Скотті	Апостольський нунцій у Люцерні 1639—1643	Наступник: Лоренцо Ґавотті
Політичні посади
Попередник: '	Губернатор Риму 1650—1653	Наступник: Лоренцо Імперіалі
Попередник: Рануччо Скотті	Губернатор Кастельґандольфо 1655—1658	Наступник: Волюмніо Бандінеллі
Попередник: Джованні Джироламо Ломелліні	Легат у Болоньї 1658—1662	Наступник: П'єтро Відоні
Придворні посади
Попередник: Рануччо Скотті	Префект Апостольського палацу 1655—1658	Наступник: Волюмніо Бандінеллі