Джоані Соммерс
Джоані Соммерс (уроджена Джоан Дрост, нар. 24 лютого 1941)[1] — американська співачка й акторка. У кар'єрі співачки вона зосередилася на джазі, стандартній та популярній музиці. Соммерс відома як «Голос шістдесятих» і пов'язують з першокласними аранжувальниками, авторами пісень і продюсерами, її популярність тісно пов'язана з її найбільшим, але найбільш нехарактерним хітом «Johnny Get Angry»[2]. Кар'єраНародилась у Баффало, штат Нью-Йорк, США[1], Соммерс почав співати в церкві, щоб впоратися з «важким дитинством». У 1951 році, у віці 10 років, вона з'явилася у телевізійній програмі Баффало, з піснею «Your Cheating Heart» Генка Вільямса, вигравши конкурс талантів аматорів. Усю свою юність вона жила з батьком і двома братами в Північній Тонаванді, Нью-Йорк, відвідувала там школу до 14 років. У 1955 році її родина переїхала до Венеса, штат Каліфорнія[1], де вона здобула відзнаку як вокалістка зі своїм шкільним оркестром у «Venice High», а також у коледжі міста Санта-Моніка. До неї прийшов успіх, коли друг відвів її до Deauville Country Club (нині Braemar Country Club) у Санта-Моніці, де вона співала з групою Томмі Олівера. Він організував демозапис та представив його Warner Brothers, після чого Соммерс підписала контракт з лейблом[3][4]. Warner спочатку використала її вокальні дані у пісні «Am I Blue» на спеціальній платівці 1959 року «Behind Closed Doors at a Recording Session»[5] і на одній стороні синглу «Kookie's Love Song» з Еддом Бірнсом[6]. Співпраця з Бірнсом принесла їй невелику роль у детективному телесеріалі «Сансет-Стріп, 77», у якому Бірнс зіграв роль Джеральда Ллойда Кукі Куксона III[1]. Крім того, вона співала у піснях Бірнса «I Don't Dig You» і «Hot Rod Rock», які з'явилися в одному з його альбомів[7]. Одночасно Олівер підтримав Соммерс, залучивши її до виступів з оркестром у каліфорнійських залах Hollywood Palladium і The Chalet at Lake Arrowhead[8]. Її дебютний сингл 1960 року «One Boy» (з мюзиклу «Прощавай, Берді») три місяці знаходився у чартах, досягнувши 54 позиції в «Billboard» Top 100. Композиції «One Boy» та «I'll Never Be Free» стали переможцями «Billboard» Spotlight. Вона виступила у Left Bank Club у Нью-Йорку, Crescendo в Голлівуді, Freddie's у Міннеаполісі та The Cloister у Чикаго, а також виступи на «Шоу Джека Пара» та спеціальному випуску Боббі Даріна[9][10]. На початку 1960 року Warner випустив перший альбом Соммерс «Positively the Most»[11] без популярного синглу «One Boy». Пізніше того ж року Warner випустив сингл «Ruby-Duby-Du» з вокальною версією інструментальної партії Tobin Mathews & Co. із фільму «Ключовий свідок»[12]. Запис не потрапив у чарти. У 1962 році сингл Соммерс «Johnny Get Angry», випущений Warner Bros. досяг 7 місця у Billboard Hot 100. Від вершини чарту його віддаляли такі хіти: «Roses Are Red (My Love)» Боббі Вінтона, «I Can't Stop Loving You» Рея Чарльза та «Sealed With A Kiss» Браяна Гайленда. Того ж року пісня Соммерса «When the Boys Get Together» посіла 94 місце в чартах[13]. В інтерв'ю 2001 року Соммерс прокоментувала спадок свого найвеличнішого хіта: «Двадцять альбомів з одними з найвидатніших імен джазу, але я назавжди пов'язана з „Johnny Get Angry“»[14]. Її композиція 1965 року у жанрі північний соул «Don't Pity Me» стала хітом у Великій Британії, часто потрапляючи в топсписки[15]. Платівка зі швидкістю 45 обертів на хвилину регулярно переходить до колекціонерів за ціною понад 500 доларів США за копію[16]. Протягом 1960-х Соммерс з'являвся на телебаченні як співачка та учасниця ігрових шоу, серед них «Everybody's Talking», «Hollywood Squares», «You Don't Say» і «Match Game», а також як акторка у телепроєктах «Where the Action Is» Діка Кларка, «Hullabaloo» та інших[17]. 22 січня 1963 році вона з'явилася у «Програмі Джека Бенні», де заспівала «I'll Never Stop Loving You»; іншим гостем був актор Пітер Лорре[18]. Серед її акторських робіт — «Everything's Ducky» (1961) з Міккі Руні та «Швидкомобіль» Джека Арнольда (1964), у якому вона співала «If You Love Him»[19][20]. В останньому епізоді «Дикого Дикого Заходу» під назвою «Ніч магнатів» (11 квітня 1969 року) вона заспівала «Dreams, Dreams of a Lady's Love»[21]. Соммерс виконала джингли «Now It's Pepsi, For Those Who Think Young» (на мелодію «Makin' Whoopee») і «Come Alive! You're in the Pepsi Generation» для радіо та телебачення. Її стали називати «Дівчиною Пепсі»[22][23]. Багато років потому вона заспівала джингл «Now You See It, Now You Don't» для реклами Diet Pepsi[14]. Соммерс озвучила кілька анімаційних персонажів, зокрема у «У м'ятному Чу-Чу», який відклали, хоча й випустили музику; у «Мишці на „Мейфлавері“», виробництва Rankin/Bass, озвучила Прісциллу Маллінс (1968); у «До нашої ери: Перший день подяки» (1973) озвучила Товстуна та Милу Курочку[24]. На початку 1970-х Соммерс пішла з шоу-бізнесу, щоб зосередитися на сімейному житті[1]. У 1980-х вона знову почала з'являтися на публіці, зокрема двічі в сатиричній програмі на радіостанції Санта-Моніки KCRW. У 2001 році Соммерс заспівала дві пісні в альбомі Ейба Моста, «I Love You Much Too Much». Вона виконала заголовний трек і «Bei Mir Bist du Schoen». У 2004 році альбом «Johnny Got Angry», випущений тільки для Японії, складався з усіх оригінальних мелодій, написаних другом Соммерс й актором озвучення Віллом Раяном[25]. Особисте життяСоммерс була одружена з театральним агентом Джеррі Штайнером з 1961 року до його раптової смерті у 1972 році. У пари народилося троє дітей — Керолін, Ненсі та Джейсон[26]. ДискографіяСингли
Альбоми
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
