Джордже Андреєвич-Кун

Джордже Андреєвич-Кун
серб. Ђорђе Андрејевић-Кун Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження31 березня 1904(1904-03-31)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бреслау, Прусське королівство, Німецька імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть17 січня 1964(1964-01-17)[3][1] (59 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Белград, СР Сербія, СФРЮ Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СФРЮ Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, vexillographer, wood engraver, художник-гравер Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникБелградський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСербська академія наук і мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКомуністична партія Югославії Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоVeljko Andrejević Kund Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зNada Andrejević Kund Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриAndreja Andrejevićd Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникгромадянська війна в Іспанії Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги перед народом» орден Братерства та єдності Order of Labour Order of Bravery Commemorative Medal of the Partisans of 1941

CMNS: Джордже Андреєвич-Кун у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Джордже Андреєвич-Кун (31 березня 1904 — 17 січня 1964) — сербський художник і академік. Він розробив Герб міста Белграда і Герб Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії та югославські ордени та медалі (разом з Антуном Августинчичем).

Життя

Джордже народився у родині, де батько був серб, а мати — німкеня. Більшу частину освіти він здобув у Берліні та Белграді. Він був випускником «Белградської академії мистецтв». Потімі навчався в Італії (1926—1928) та Парижі, Франція (1928—1929). У 1931 році його дизайн виграв Першу премію за Герб міста Белграда, яким він є і сьогодні. У 1931 і 1932 рр. мав моноспектаклі в Белграді, Загребі та Новому Саді. У 1934 році він приєднався до формування групи «Живот» югославських художників. Його набір гравюри на дереві «Криваве золото» було видано в 1937 році. Він воював з Міжнародними бригадами в Громадянській війні в Іспанії, під час якої в 1939 році був виданий його ксилографічний набір «За свободу». Наступного року він видав свою збірку «Ескізи, малювання та дослідження» (Skice, crtezi, studije) в Іспанії. З 1941 по 1945 рік він був учасником сил «Національного визволення Югославії».

Відзнаки

У 1946 р. його малюнки «Партизани» були нагороджені премією Югославської Федерації за графіку, а в 1949 р. — його олійна робота «Свідки жаху» (Svedoci užasa) — премією Югославської Федерації за живопис . У 1951—1953 роках належав до незалежників (Самостальних). У 1945 році він приєднався до факультету в якості професора «Академії вишуканих мистецтв» у Белграді, а з 1959 по 1963 рік був деканом кафедри образотворчих мистецтв Белградського університету після того, як Академію було включено до університету.

У 1950 році був обраний членом-кореспондентом «Академії мистецтв і наук», а в 1958 році — дійсним членом. З 1957 по 1960 рік — президент Югославської федерації художників. У роки, що настали після Другої світової війни, він проводив виставки в Белграді (1953 та 1959), Крагуеваці, Чачаку, Ніші, Скоп'є, Земуні та Сомборі, а також у Берліні в 1963.

Понад 60 картин знаходяться в музеях країни та за кордоном, приблизно стільки ж належить державним установам та підприємствам, а решта — у приватних колекціях. Перераховано понад 1000 малюнків; більшість з них знаходиться в музейних колекціях.

Джордже Андреєвич-Кун помер 17 січня 1964 року в Белграді .

Суперечка

Під час широких чисток під егідою більшовиків у Белграді після звільнення міста від німецько-фашистських німців Радянською Червоною Армією та очолюваними комуністами югославськими партизанами, 40-річний Андреєвич-Кун та його дружина Нада переїхали в квартиру, що належала живописцю Бранку Поповичу Лише через кілька днів до того Поповича стратили нові комуністичні влади.[4][5][6]

Галерея

 

Примітки

  1. а б RKDartists
  2. Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. SavoyB: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088doi:10.1515/AKL
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Dimitrovska, Dijana (29 листопада 2006). Godine koje su otele očeve. Večernje novosti. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 29 грудня 2014.
  5. Stojković, I. (26 червня 2005). Zabraniti gradnju nad kostima mrtvih. Glas javnosti. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2014.
  6. Stamenković, Stanko (19 лютого 2011). Život i smrt Branka Popovića. Politika. Архів оригіналу за 21 лютого 2011. Процитовано 29 грудня 2014.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya