Джордж Монк, герцог Альбемарль

Джордж Монк, герцог Альбемарль
Народився	6 (16) грудня 1608[3][1][4]  Мертон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія
Помер	3 січня 1670(1670-01-03)[1][2] (61 рік)  Лондон, Англійське королівство  ·набряк
Поховання	Вестмінстерське абатство
Країна	Англійське королівство
Діяльність	військовослужбовець, політик
Знання мов	англійська[3]
Учасник	Англійська громадянська війна
Членство	Лондонське королівське товариство
Роки активності	з 1626
Титул	Duke of Albemarled
Посада	член Палати громад у Парламенті Англіїd, Member of the Privy Council of Irelandd, Member of the 1653 Parliamentd, Member of the April 1660 Parliamentd, Lord Lieutenant of Devond і Lord Lieutenant of Middlesexd
Військове звання	генерал-капітан
Конфесія	англіканство
Батько	Thomas Monkd[5][6]
Мати	Elizabeth Smithd[5][6]
Брати, сестри	Nicholas Monckd[6]
У шлюбі з	Anne Clargesd[6]
Діти	Крістофер Монк, 2-й герцог Альбемарль[6]
Автограф
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Медіафайли у Вікісховищі

Джордж Монк, 1-й герцог Альбемарль (англ. George Monck, 1st Duke of Albemarle; 6 грудня 1608(16081206) — 3 січня 1670) — англійський полководець і адмірал, архітектор Реставрації королівської влади в Англії в 1660.

Належав до шляхетського роду Монків, за жіночою лінією був нащадком Йоркського дому — був праонуком Френсіс, доньки Артура Плантагенета. Другий син сера Томаса Монка (1570-1627), члену парламенту від Камелфорду, та Єлизавети Сміт. У 1626 році служив добровольцем під час походу на іспанський порт Кадіс, а у 1627 році брав участь у невдалій спробі англійців допомогти французьким гугенотам, обложеним в Ла-Рошелі. У 1629-1637 роках у складі голландської армії Джордж Монк боровся проти іспанців. 1638 року після сварки з цивільною владою Дордрехта повернувся в Англію, де отримав чин підполковника в полку графа Ньюпорта. У 1642-1643 роках брав участь у придушенні повстання в Ірландії.

Спочатку був роялістом, але потрапивши в полон, перейшов на бік Парламенту і брав активну участь у придушенні заколотів проти республіки в Шотландії та Ірландії. У 1653 році очолював окремі військово-морські з'єднання. Незабаром у чині адмірала відзначився у битвах при Ньюпорті, Оутер Габбард, Шевінгені. В останній битві Монк завдав вирішальної поразки флоту Мартіна Тромпа. Завдяки цьому Англія виграла Першу війну із Голландією.

З 1654 — губернатор Шотландії, за призначенням Кромвеля. Після відставки сина Кромвеля, відмовився визнати військову диктатуру генерала Ламберта і ввів у Лондон свої війська. За реставрацію королівської влади удостоєний титулу герцога.

• Реставрація Стюартів

• Джордж Монк [Архівовано 14 січня 2013 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про адмірала. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (січень 2012)