Джудіт Коллінз
Джудіт Енн Коллінз (англ. Judith Anne Collins; нар. 24 лютого 1959 року, Гамільтон, Нова Зеландія) — новозеландська юристка і політик, член парламенту і міністр уряду Нової Зеландії. Життєпис та юридична кар'єраНародилася Джудіт Коллінз 1959 року в сім'ї фермерів Персі і Джессі Коллінз в районі поселення Волтон[en] регіону Ваїкато, наймолодша з шести дітей. Здобула середню освіту в школі Волтона. Ще в юності вирішила навчатися на юриста. У 1977—1978 роках навчалася в університеті Кентербері. У 1979 році перейшла до Оклендського університету, де спочатку отримала ступінь бакалавра права, а пізніше магістра права (з відзнакою) і магістра оподаткування (MTaxS). У період навчання в університеті, познайомилася з поліцейським Девідом Вон Туном, за якого пізніше вийшла заміж на території Гонконгу. Після закінчення університету, працювала юристом зі спеціалізацією з питань працевлаштування, нерухомості, комерційного та податкового права. У 1981—1990 роках була співробітницею чотирьох різних юридичних фірм, після чого заснувала власну компанію Judith Collins and Associates, де практикувала до початку 2000-х. У 2000—2002 роках також працювала як адвокат зі спеціальних питань на MinterEllisonRuddWatts[4]. В період своєї професійної юридичної діяльності була активним членом кількох юридичних асоціацій, зокрема, була президентом Оклендської окружної асоціації юристів[en] і віце-президентом Новозеландської асоціації юристів[en] (1998), очолювала Casino Control Authority (1999—2002) і була директором Housing New Zealand Limited (1999—2001)[4]. Політична кар'єраПочатково підтримувала лейбористів, але з 1999 року приєдналася до Національної партії Нової Зеландії[5][6]. Займалася громадською діяльністю Zonta International «Ротарі Інтернешнл»[4]. У 2002 році Коллінз була обрана до парламенту Нової Зеландії від правоцентристської Національної партії (одержала на тих виборах 27 з 120 місць і формально ставилася до опозиції), представляючи виборчий округ Клівдон[en][7]. На початку своєї парламентської каденції, Коллінз була другим офіційним представником-доповідачем з питань охорони здоров'я та внутрішніх справ. У 2003 році сфери її відповідальності змінилися на питання юстиції і туризму, а у 2005 р., заслуживши міцне реноме, вона змінила свою колегу Кэтрин Рич[en] на посаді офіційного представника-доповідача фракції з питань соціального забезпечення[8]. Згодом Джудіт Коллінз також представляла партію з питань сім'ї та у справах тихоокеанських островів. В урядах Джона КіНа виборах 2008 року, у зв'язку з реформуванням меж виборчих округів, Коллінз зі значною перевагою була переобрана від округу Папакура[9]. Крім того, Національна партія, що отримала на цих виборах більшість, сформувала уряд, де Коллінз отримала портфель міністра поліції, міністра з питань виправних установ і міністра у справах ветеранів. Після виборів 2011 року вона була призначена міністром юстиції, міністром ACC (управління з компенсації збитків від дорожньо-транспортних пригод) і міністром у справах національних меншин[10]. Навесні 2014 року Джудіт Коллінз пішла у відставку зі своїх постів, потрапивши під розслідування за звинуваченням у корупції, проте наприкінці того ж року була виправдана[11]. 7 грудня 2015 року прем'єр-міністр країни Джон Кі оголосив, що Коллінз повернеться в кабінет міністрів на свої колишні посади міністра поліції і виправних установ. В уряді Білла ІнглішаПісля відставки Джона Кі Коллінз виставила свою кандидатуру на выборах руководства партии[en], але 8 грудня 2016 року відмовилася від подальшої боротьби, як і ще один претендент, Джонатан Коулман[en], після чого єдиний кандидат Білл Інгліш 12 грудня вступив на посаду лідера партії і прем'єр-міністра Нової Зеландії[12]. 20 грудня 2016 року у сформованому уряді Інгліша призначена на менш впливові міністерські пости, ніж раніше, але отримала відразу три портфелі: міністра у справах етнічних меншин, а також енергетики та ресурсів і внутрішніх доходів. 23 вересня 2017 року відбулися парламентські вибори, на яких Національна партія отримала лише відносну більшість місць, і 26 жовтня було сформовано лейбористський уряд Джасінди Ардерн. В опозиціїПісля відставки Білла Інгліша були організовані нові вибори керівництва партії[en], в яких Коллінз також взяла участь, але не змогла пройти у другий тур голосування, і 27 лютого 2018 року новим лідером був обраний Саймон Бріджес. 14 липня 2020 року на терміновому засіданні кокусу Національної партії за 66 днів до наступних парламентських виборів Коллінз обрана[en] новим лідером партії після раптової відставки Тодда Мюллера[13] (він замінив[en] Саймона Бріджеса на чолі НПНЗ 22 травня 2020 року). 17 жовтня 2020 року відбулися парламентські вибори, результати яких виявилися катастрофічними для Національної партії — її підтримали лише 27 % виборців, в той час як лейбористи на чолі з Джасіндою Ардерн добилися найкращого для себе результату за 50 років (49 % голосів, що забезпечило партії абсолютну більшість місць у парламенті — 64 з 120)[14]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
Portal di Ensiklopedia Dunia
