Дзержинськ (Білорусь)

	місто Дзержинськ;
Транслітерація назви	Kojdanaŭ
Герб Дзержинська	Прапор Дзержинська
Основні дані
	53°41′ пн. ш. 27°8′ сх. д. / 53.683° пн. ш. 27.133° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Мінська область
Район	Дзержинський район
Населення	27 225 (2016)
Площа	13,34 км²
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	222720
Телефонний код	+375-1716
Висота	193 м
Міста-побратими	Васильків
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	37 км
	Місцева влада
Вебсторінка	dzerzhinsk.minsk-region.by
	Дзержинськ
	Дзержинськ Дзержинськ (Білорусь Мінська область)
	Дзержинськ у Вікісховищі

Дзержи́нськ, до 1932 року Койданів (біл. Дзяржы́нск, біл. тарашк. Койданаў) — місто областного підпорядкування в Мінській області Білорусі, адміністративный центр Дзержинського района. Знаходиться на залізничній лінії (ст. Койданове, платформа Дзержинськ) і автомобільній трасі Мінськ — Барановичі, в 30 кілометрах від Мінська.

Назва

До 1932 року називався Ко́йданів^[2] (Койданаў, Койданава), під цією назвою відоме ще з часів Київської Русі, до 1146 року мало назву Крутогір'я через нерівну місцевість.

Історія

Офіційною датою заснування сучасного Дзержинська вважається 1146 рік, коли поселення згадується як Крутогір’я в легенді про стару Покровську дерев’яну церкву. Однак сучасні енциклопедичні довідники вважають цю інформацію лише ймовірною і датують першим точним письмовим спогадом 1442 року. У дванадцятому столітті. поселення увійшло до складу Полоцького, згодом Мінського князівства. До тринадцятого століття. завершено будівництво дерев’яного замку.

У XIV ст. Койданав приєднався до Великого князівства Литовського . У різні часи територією належали Гедіміновичам, Верейським, Гаштовтам, родині Радзивілів. На початку XVI ст. Койданов постраждав від набігів татар (у 1502 та 1503 роках). У 1542 році поселення стало центром староства, згодом повітом. Бл. 15 – поч. 16 століття на Гаштольдавій горі побудований Койданівський замок.

У 1550–1831 роках Койданов здобув славу як значний центр поширення кальвінізму. Близько 1564 року Микола Радзивілл «Рудий» збудував дерев’яну кальвіністську церкву (з 1613 – цегляну), а також парафію, школу та богодільню. Відповідно до адміністративно-територіальної реформи (1565–1566) населений пункт увійшов до складу Мінського повіту Мінського воєводства. У 1588 році населеному пункту було надано статус міста. На той час було 120 димів, замок, кальвіністська церква, ратуша, церква, ринок, 2 таверни, 4 водяні млини. Було 6 вулиць: Віленська, Мінська, Плебанська, Рубежевичська, Слуцька, Станьківська. Король і великий герцог Сигізмунд Ваза дозволили провести 2 основні ярмарки: на Стрітення (2 лютого) і Трійцю і щотижневі торги. Пізніше ярмарки також збиралися у День святого Георгія (23 квітня) та Покрови (1 жовтня). Згідно з даними за 1620 рік, у центрі містечка була чотирикутна торгова площа, забудована будинками ремісників та купців; на площі було 5 магазинів, корчма та 23 міщанські подвір’я; загалом було 110 дворів.