Дисидент (релігія)
Дисиде́нти (від лат. dissidens — незгодний) ― в релігійному значенні ― особи, які належать до християнських віросповідань, що не визнають авторитету панівної церкви, деякі положення її віровчення, політику та богослужбову практику[1]. Синоніми ― віровідсту́пник[2][3], відсту́пник[4], боговідсту́пник, ренега́т, єрети́к[5]. ІсторіяТермін набув широкого поширення через Реформацію. Дисидентами називали пресвітеріан (в Англії), конгрегаціоналістів, методистів, квакерів, баптистів. Термін дисидент був введений у 1573 році в Речі Посполитій під час Варшавської конфедерації і спочатку означав прибічника Реформації[6]. У Речі Посполитій XVI–XVIII століть некатоликів, переважно протестантів, називали дисидентами, а послідовників православ’я — дизунітами. Дисиденти довгий час зазнавали переслідувань з боку королівської влади й панівної церкви (передусім католицької).[1] Інші терміниТермін «дисентери» в Англії охоплював всі протестантські деномінації, які не належать до Англіканської церкви (Церкви Англії), тоді як у Шотландії лише національну церкву (Церква Шотландії) — наприклад, баптистів, конгрегаціоналістів і пресвітеріан[7]. Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia