В теорії графівдистанційно-успадковуваний граф (або цілком сепарабельний граф)[1] — це граф, у якому відстані в будь-якому зв'язномупородженому підграфі такі самі, як і в початковому графі. Таким чином, будь-який породжений підграф успадковує відстані більшого графу.
Дистанційно-успадковувані графи назвав і вперше вивчив Говорка (Howorka)[2], хоча вже 1970 року Олару і Сакс (Olaru, Sachs) для еквівалентного класу графів показали, що клас містить досконалі графи[3].
Вже деякий час було відомо, що дистанційно-успадковувані графи складають клас графів перетинів[4], але модель перехрещення не була відомою, поки її не дали Іоан і Пауль (Gioan, Paul, 2012).
Визначення та опис
Оригінальне визначення дистанційно-успадковуваного графу — це граф G, такий, що, якщо будь-які дві вершини u і v належать зв'язному породженому підграфу H графу G, то деякий найкоротший шлях, що з'єднує u і v в G, має бути в підграфі H, причому відстань між u і v в H має бути такою ж, як у G.
Дистанційно-успадковувані графи можна описати кількома іншими еквівалентними способами:[5]
Це графи, в яких будь-який породжений шлях є найкоротшим.
Це графи, в яких будь-який цикл довжини щонайменше п'ять має дві або більше діагоналей і в яких будь-який цикл довжини рівно п'ять має щонайменше одну пару діагоналей, що перетинаються.
Це графи, в яких будь-який цикл довжини п'ять і більше має щонайменше одну пару діагоналей, що перетинаються.
Це графи, в яких для будь-яких чотирьох вершин u,v,w і x щонайменше дві з трьох сум відстаней d(u,v)+d(w,x), d(u,w)+d(v,x) и d(u,x)+d(v,w) рівні.
Це графи, в яких немає ізометричних підграфів будь-якого циклу довжини п'ять і більше або будь-якого з трьох інших графів: 5-циклу з однією хордою, 5-циклу з двома хордами, що не перетинаються і 6-циклу з хордою, що сполучає протилежні вершини.
Три операції, за допомогою яких можна побудувати будь-який дистанційно-успадковуваний граф
Це графи, які можна створити з однієї вершини за допомогою послідовності трьох операцій (показаних на ілюстрації):
Додавання нової висячої вершини, з'єднаної одним ребром з наявною вершиною графу.
Заміна будь-якої вершини графу парою вершин, кожна з яких має тих самих сусідів, що й видалена вершина. Нова пара вершин називається двійнятами.
Заміна будь-якої вершини графу парою вершин, кожна з яких має тих самих сусідів, що й видалена вершина, а також іншу вершину з пари. Нова пара вершин називається близнюками.
Це графи, які можна повністю розкласти на кліки і зірки (повні двочасткові графиK1,q) за допомогою розщеплювальної декомпозиції[en] . У такому розщепленні отримують розклади графу на дві підмножини, такі, що розбивні ребра, які утворюють повний двочастковий підграф, формують два менших графи заміною кожного боку двочасткового графу вершинами з рекурсивним розщепленням цих двох підграфів[6].
Це графи, які мають одиничну рангову ширину, де рангова ширина графу визначається як мінімум максимального рангу за всіма ієрархічними поділами вершин серед певних підматриць матриці суміжності графу, визначених поділом[7].
Зв'язок з іншими сімействами графів
Будь-який дистанційно-успадковуваний граф є досконалим[2], точніше, цілком упорядковуваним графом[8]. Будь-який дистанційно-успадковуваний граф є також парним графом, графом, у якому будь-які два шляхи між однією і тією ж парою вершин мають одночасно або парну довжину, або непарну[9]. Будь-який парний степінь дистанційно-успадковуваного графу G (тобто граф G2i, утворений з'єднанням пар вершин на відстані, що не перевищує 2i в G) є хордальним графом[10].
Будь-який дистанційно-успадковуваний граф можна подати як граф перетинів хорд у колі, тобто як коловий граф. Це можна показати, побудувавши граф за допомогою додавання висячих вершин, «двійнят» і «близнюків», формуючи при цьому на кожному кроці набір хорд, що утворює граф. Додавання висячої вершини відповідає додаванню хорди поруч з кінцем наявною хорди так, що нова хорда буде перетинати тільки цю хорду. Додавання «двійнят» відповідає заміні хорди двома паралельними хордами, що перетинають один і той самий набір хорд. Додавання «близнюків» відповідає заміні хорди двома майже паралельними перетинними хордами, які перетинають один і той самий набір інших хорд.
Дистанційно-успадковуваний граф є двочастковимтоді і тільки тоді, коли в ньому немає трикутників. Двочастковий дистанційно-успадковуваний граф можна побудувати з єдиної вершини додаванням тільки висячих вершин і «двійнят», оскільки будь-які «близнюки» утворюють трикутник, а операції додавання висячої вершини і «двійнят» зберігають двочастковість.
Графи, які можна побудувати з єдиної вершини додаванням висячих вершин і створенням «близнюків» без операції створення «двійнят», є окремими випадками птолемеєвих графів і включають блокові графи. Графи, які можна створити з єдиної вершини створенням «двійнят» і «близнюків», але без додавання висячих вершин, — це кографи, які є, таким чином, дистанційно-успадковуваними. Кографи — це точно незв'язне об'єднання дистанційно-успадковуваних графів з діаметром 2. Окіл будь-якої вершини дистанційно-успадковуваного графу є кографом. Транзитивне замикання орієнтованого графу, утвореного вибором будь-якого набору орієнтацій ребер будь-якого дерева, є дистанційно-успадковуваним. Окремий випадок, у якому дерево орієнтоване в напрямі від деякої вершини, утворює підклас дистанційно-успадковуваних графів, відомий як тривіально досконалі графи, який також називають хордальними кографами[11].
Алгоритми
Дистанційно-успадковувані графи можна розпізнати й розкласти на послідовність висячих вершин і операцій подвоєння за лінійний час[12].
Оскільки дистанційно-успадковувані графи досконалі, деякі оптимізаційні задачі можна розв'язати за поліноміальний час, хоча ці задачі NP-складні для загальніших класів графів. Отже, можна за поліноміальний час знайти максимальну кліку або незалежну множину в дистанційно-успадковуваному графі або знайти його оптимальне розфарбування[13]. Оскільки дистанційно-успадковувані графи є коловими графами, вони успадковують алгоритми з поліноміальним часом для колових графів. Наприклад, можна визначити за поліноміальний час деревну ширину будь-якого колового графу, а отже й будь-якого дистанційно-успадковуваного графу[14][15]. Крім того, клікова ширина будь-якого дистанційно-успадковуваного графу не перевищує трьох[16]. Як наслідок, за теоремою Курселя, для багатьох задач на цих графах існують ефективні алгоритми на основі динамічного програмування[17][18].
Деякі інші задачі оптимізації на дистанційно-успадковуваних графах можна розв'язати ефективно за допомогою алгоритмів, спеціально розроблених для таких графів. Як показали де Атрі та Москаріні[19], мінімальна зв'язна домінівна множина (або, еквівалентно, кістяк із максимально можливим числом листків) на дистанційно-успадковуваних графах можна знайти за поліноміальний час. Гамільтонів граф або гамільтонів шлях будь-якого дистанційно-успадковуваного графу можна знайти за поліноміальний час[20][21].
↑Олару і Сакс показали α-досконалість графів, у яких будь-який цикл довжини п'ять і більше має пару перетинних діагоналей (Sachs, 1970, теорема 5). За Ловашем (Lovász, 1972), α-досконалість є еквівалентною формою визначення досконалих графів.
↑Когіс і Тьєррі Cogis, Thierry, (2005) представили простий прямий алгоритм для пошуку максимальних зважених незалежних множин у дистанційно-успадковуваних графах, заснований на розборі графу на висячі вершини і подвійні вершини, виправивши попередню спробу створення такого алгоритму Хаммером і Маффреєм (Hammer, Maffray, (1990)). Оскільки дистанційно-успадковувані графи є цілком упорядковуваними, їх можна оптимально розфарбувати за лінійний час за допомогою алгоритму LexBFS пошуку досконалого упорядкування і застосування жадібного розфарбовування.
Andreas Brandstädt, Van Bang Le, Jeremy Spinrad. Graph Classes: A Survey. — SIAM Monographs on Discrete Mathematics and Applications, 1999. — ISBN 0-89871-432-X..
O. Cogis, E. Thierry. Computing maximum stable sets for distance-hereditary graphs // Discrete Optimization. — 2005. — Т. 2, вип. 2 (13 травня). — С. 185–188. — DOI:10.1016/j.disopt.2005.03.004..
B. Courcelle, J. A. Makowski, U. Rotics. Linear time solvable optimization problems on graphs on bounded clique width // Theory of Computing Systems. — 2000. — Т. 33, вип. 2 (13 травня). — С. 125–150. — DOI:10.1007/s002249910009..
Alessandro D'Atri, Marina Moscarini. Distance-hereditary graphs, Steiner trees, and connected domination // SIAM Journal on Computing. — 1988. — Т. 17, вип. 3 (13 травня). — С. 521–538. — DOI:10.1137/0217032..
Guillaume Damiand, Michel Habib, Christophe Paul. A simple paradigm for graph recognition: application to cographs and distance hereditary graphs // Theoretical Computer Science. — 2001. — Т. 263, вип. 1–2 (13 травня). — С. 99–111. — DOI:10.1016/S0304-3975(00)00234-6..
W. Espelage, F. Gurski, E. Wanke. Proc. 27th Int. Worksh. Graph-Theoretic Concepts in Computer Science (WG 2001). — Springer-Verlag, 2001. — Т. 2204. — С. 117–128. — (Lecture Notes in Computer Science).
Emeric Gioan, Christophe Paul. Split decomposition and graph-labelled trees: Characterizations and fully dynamic algorithms for totally decomposable graphs // Discrete Applied Mathematics. — 2012. — Т. 160, вип. 6 (13 травня). — С. 708–733. — arXiv:0810.1823. — DOI:10.1016/j.dam.2011.05.007..
Martin Charles Golumbic, Udi Rotics. On the clique-width of some perfect graph classes // International Journal of Foundations of Computer Science. — 2000. — Т. 11, вип. 3 (13 травня). — С. 423–443. — DOI:10.1142/S0129054100000260..
T. Kloks. Treewidth of circle graphs // International Journal of Foundations of Computer Science. — 1996. — Т. 7, вип. 2 (13 травня). — С. 111–120. — DOI:10.1142/S0129054196000099..
Terry A. McKee, F. R. McMorris. Topics in Intersection Graph Theory. — Philadelphia : Society for Industrial and Applied Mathematics, 1999. — Т. 2. — (SIAM Monographs on Discrete Mathematics and Applications) — ISBN 0-89871-430-3.
Horst Sachs. Combinatorial Structures and their Applications (Proc. Calgary Internat. Conf., Calgary, Alta., 1969). — Gordon and Breach, 1970. — С. 377–384..