Дисциплінованість

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2016)

Дисциплінованість (також 'самодисципліна' , 'організованість' ) - риса характеру, або вироблена, що стала звичкою схильність людини до дотримання правил роботи і норм поведінки. Входить до числа так званих « прусських чеснот». Тісно пов'язана з психологічним поняттям самоконтролю.

Педагог А. С. Макаренко наступним чином висловлювався про дисциплінованості: «Завжди дотримуватися дисципліни, виконувати те, що неприємно, але потрібно робити, - це і є висока дисциплінованість».

Дисциплінованість - це готовність до виконання і вміння суб'єкта (носія дисципліни) дотримуватися дисциплінарні вимоги.

Самодисципліна складається з здатності до саморегуляції - умінні долати негативні емоції, що заважають виконанню завдання, вміння подолати параліч рішення і з здатності вийти за рамки зони комфорту. Елберт Габбард визначив самодисципліну як «здатність змусити себе робити те, що слід, коли це необхідно, незалежно від того, чи хочете ви цього».^[1]

В Радянському Союзі під свідомою дисциплінованістю розумілося також привчання до дисципліни недисциплінованих членів колективу іншими (дисциплінованими), часто можна було зустріти подібне визначення: «Свідома дисциплінованість означає не тільки підпорядкування індивіда нормам суспільства і колективу, а й його активну позицію в справі зміцнення військової і трудової дисципліни ».

• Самодисципліна // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1671. — 1000 екз.