Дмитрук Андрій Всеволодович
Андрі́й Все́володович Дмитру́к (нар. 10 липня 1947, Київ) — український письменник-фантаст і сценарист. Член Національної спілки кінематографістів України та Національної спілки письменників України. БіографіяНародився в Києві. Закінчив ВДІК. ТворчістьНаписав понад півтори сотні сценаріїв науково-популярних, документальних і художніх фільмів. Перша публікація — оповідання «Міраж» (1963). У 1967 році в київському видавництві «Веселка» вийшла його перша книга — збірник коротких оповідань «Велика місія цивілізаторів». Активно публікувався в 1970–1980-х роках, написав кілька десятків оповідань українською та російською мовами.1990 року опублікував збірку «Сліди на траві». Усього випустив п'ять фантастичних збірок (дві українською та три російською мовами). У 1996 р. вийшов роман «рос. Битва богов»; у 2012 р. — роман «рос. Смертеплаватели». У 2013 році[1] за сценарієм А. Дмитрука режисерка Світлана Красножон зняла документальний фільм «Двобій на Дніпрі», присвячений подіям Другої світової війни, що відбувалися на території Києва в 1943 році. 5 листопада 2013 фільм був показаний в телеефірі Першого національного каналу до 70-ї річниці визволення Києва від німецької окупації[2], а 2015 року Український інститут національної пам'яті включив цей фільм у перелік художніх і документальних фільмів, рекомендованих до використання для відзначення у загальноосвітніх навчальних закладах 70-ї річниці завершення Другої світової війни[1]. У 2016 році вийшли фантастична повість «рос. История сердобольного вампира» та книга-документ «Мы — дети Днепра». У 2018 р. — вийшли роман «Защита Эмбриона» та збірка повістей «Магические приключения Лярусса и Марше». У 2021 р. вийшла книга «Совсем другие». У 2022 р. вийшла книга "Суд Осириса", 10 повістей у жанрі магічного детективу. У 2023 р. вийшла книга-документ "...І назвали його Київ" (співавтор О. Ручко). У 2024 р. вийшла книга нарисів "Мала енциклопедія таємниць". У 2025 р. вийшла упорядкована А. В. Дмитруком збірка фантастики "Клітка для бога" з двома його кіноповістями. Був учасником Першої Всесоюзної наради КЛФ у Києві, членом правління Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів (ВТО МПФ). . Робота в ЗМІПрацював оглядачем Українського телебачення, був автором і головним ведучим передачі «Свічадо. Реальність неможливого», далі "Цей таємничий світ" (на каналі УТ-1 Національної телекомпанії України) про загадки і таємниці минулого; автором та ведучим документальних телефільмів на каналі UA.Перший. Був автором і ведучим ще кількох телепрограм. Багато років збирає унікальну картотеку, де зібрані тисячі фактів про таємниче і загадкове. З лютого 2017 року — президент благодійного фонду ім. Володимира Фролькіса, що підтримує досліди українських вчених в галузі подовження людського життя. Громадська діяльністьГолова творчого об'єднання пригодників і фантастів Київської організації Національної спілки письменників України.[3] ПоглядиПисьменник вважає, що в 1991 році в Україні відбувся процес її виламування з «загальноруського космосу»[4]. Сумнівається в політиці русифікації та утисках української культури за часів Російської імперії та в Радянському Союзі[5]. За власними словами (1991 рік),
У вересні 2017 року підтримав ініціативу Яна Таксюра з приводу відміни закриття Російського Центра науки і культури в Києві[7]. Твори
1991 — Диво на лотосі. Дозвільні роздуми туриста // Пригоди, подорожі, фантастика-91: Зб.: Повісті, оповідання, нариси / Упоряд. Л. П. Забродська, Худож. О. І Дмитрієв. — К.: Молодь, 1991. — с. 5-29[8]. Літературні премії[9]2013 рік
2017 рік
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
