Дмитрієв Микола Павлович

Микола Павлович Дмитрієв
Микола Павлович Дмитрієв
Народження	12 (25) листопада 1917; Миколаїв, УНР
Смерть	2 серпня 1945 (27 років); Прага, Чехословаччина
Поховання	Ольшанський цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Роки служби	1938–1945
Звання	Майор авіації
Командування	ескадрилья
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди
	Дмитрієв Микола Павлович у Вікісховищі

Микола Павлович Дмитрієв (нар. 12 (25) листопада 1917(19171125) — 2 серпня 1945) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1943), під час Німецько-радянської війни був командиром ескадрильї 5-го Гвардійського Винищувального Авіаційного Полку, 207-ї винищувальної авіаційної дивізії 3-го змішаного авіаційного корпусу 17-ї повітряної армії Південно-Західного фронту.

Біографія

Будинок, в якому у 1920-1930-ті роки XX ст. мешкав М. П. Дмитрієв, Миколаїв, вул. Дмитрієва, 47

Народився в місті Миколаїв, в сім'ї робітників. Росіянин. Закінчив 7 класів і школу ФЗУ.^[1] Працював розмітником на Миколаївському суднобудівному заводі. Закінчив аероклуб. У Червоній Армії з 1938 року. У 1940 році закінчив Одеську військову авіаційну школу. Член ВКП (б) з 1942 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Весь бойовий шлях пройшов у складі 129-го (з грудня 1941 року — 5-го гвардійського) винищувального авіаційного полку. Командир ескадрильї 5-го гвардійського винищувального авіаційного полку (207-а винищувальна авіаційна дивізія, 3-й змішаний авіаційний корпус, 17-а повітряна армія, Південно-Західний фронт) гвардії капітан Микола Дмитрієв до серпня 1943 року здійснив чотириста п'ятнадцять успішних бойових вильотів, у сімдесяти п'яти повітряних боях збив п'ятнадцять ворожих літаків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Дмитрієву Миколі Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1262).

Після війни М. П. Дмитрієв продовжував службу у ВПС СРСР. У 1945 році він закінчив Вітебську офіцерську школу ВПС. Служив у Центральній групі радянських військ. Трагічно загинув, 1 серпня 1945 розбився на мотоциклі, 2 серпня помер від отриманих травм. Був похований на центральному кладовищі міста Братислава, пізніше перепохований на Ольшанському кладовищі в столиці Чехословаччини місті Празі.

Пам'ять

Ім'я Героя носить вулиця в Миколаєві;
на будинку, де він жив, і на будівлі заводу, де він працював, встановлено меморіальні дошки.

Примітки

↑
Совет народных комиссаров Союза ССР постановляет: Для обеспечения подготовки в школах фабрично-заводского ученичества наличного контингента и учащихся приёма 1931 г. (360 000 человек), а также для поднятия эффективности обучения в школах фабрично-заводского ученичества, признать необходимым немедленное проведение в жизнь следующих мероприятий: …
— Постановление СНК СССР от 8 июня 1931 г. № 33 «О мероприятиях по улучшению работы школ фабрично-заводского ученичества, находящихся в ведении Высших советов народного хозяйства Союза ССР и союзных республик»

Джерела

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382
Біографія на сайті «Советские асы 1936—1953» [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)