Дніпро (магнітофон) «Дніпро» рос. Днепр — марка радянських котушкових лампових магнітофонів, що випускались Київським заводом радіоапаратури (Київський завод «Маяк»), роки виробництва з 1949 до початку 1970-х. «Днепр» (1949 рік) був першим в СРСР серійним побутовим магнітофоном. З 1960 року, магнітофони маркувались українською мовою «Дніпро» (модель «Дніпро-11»). Загальні відомостіПісля закінчення Другої світової війни заводи AEG-Telefunken що виробляли магнітофони, виявились в зоні радянської окупації. Обладнання та технології підприємств було вивезено в СРСР в рахунок репарації. Також були інтерновані фахівці галузі радіотехніки.[1] Отримані технології та знання стали поштовхом для налагодження виробництва магнітної звукозаписувальної техніки в СРСР, зокрема в Києві. В 1949 році Київський музкомбінат (в майбутньому Київський завод «Маяк») почав серійне виробництво першого в СРСР побутового магнітофону «Днепр».  Протягом майже 20-ти років вироблялись наступні моделі:[2]
Магнітофони серії «Дніпро»«Днепр»Модель «Днепр» був першим в СРСР серійним побутовим магнітофоном, виробництво почалось 1949 році. Стаціонарний настільний ламповий однодоріжковий магнітофон, працює з стрічкою шириною 6,25 мм, довжиною 500 м. Протяжний механізм з одним асинхронним електромотором забезпечує дві швидкості руху стрічки — 18 і 46,5 см /с.. Перемотка стрічки на сердечник передбачена тільки вперед. Час безперервного запису / відтворення — 45 і 20 хвилин відповідно. Частотний діапазон при більшій швидкості — 90 … 7000 Гц, вихідна потужність — 3 Вт. Магнітофон переносний, габарити 510 × 390×245 мм, маса 29 кг. Магнітофон мав низку недоліків: нерівномірність руху стрічки через неточне виготовлення механічних деталей, високий рівень акустичного та електричного шуму, перегрів двигуна та інше. В незначній кількості вироблялись допрацьовані моделі «Днепр-1», «Днепр-2».[3] Перші магнітофони «Днепр» в роздрібну торгівлю майже не поступали, а реалізувались для клубів, закладів культури тощо.[4] «Днепр-3»Настільний однодоріжковий, одношвидкісний магнітофон, виробництво почалось з 1952 року. «Днепр-3» виконано в дерев'яному копусі з верхньою кришкою. Швидкість стрічки, на відміну від першої моделі, стандартна — 19,05 см / с. Протяжний механізм з одним двигуном, передбачено перемотування стрічки на сердечник назад. Час запису / відтворення на стрічці 500 м — 44 хв.. Робочий діапазон частот — 100 … 5000 Гц, номінальна вихідна потужність — 3 Вт, габарити 518 × 315 × 330 мм, маса 28 кг. «Днепр-5» Модель 1955 року. Характеристики в основному такі, як у «Днепр-3». Перероблена електрична частина, модернізована кінематика протяжного механізму, використовується стрічка на котушках. Управління протяжним механізмом — клавішне. «Днепр-9»Перший в СРСР магнітофон з дводоріжковим записом на котушковій стрічці, початок виробництва 1956 рік. Конструктивно це модернізований «Днепр-5». Швидкість стрічки 19,05 см / с, частотний діапазон 50 … 8000 Гц на найякіснішій стрічці того часу — «тип 2» або СН виробництва НДР. При використанні котушок № 18 (350 м стрічки) тривалість запису на одній доріжці — 30 хв. Номінальна вихідна потужність 2,5 Вт, габарити 510 × 350 × 320 мм, маса 28 кг. Вироблялась вдосконалена модель «Днепр-10» (1958 р.). Зовнішній вигляд не змінено, покращено частотний діапазон 50 … 10000 Гц. «Дніпро-11» Модель 1960 року, магнітофони починають маркувати українською мовою «Дніпро». Подальша модифікація моделі «Днепр-10». Змінено зовнішнє оформлення, клавіші управління перенесені з верхньої панелі на полицю внизу, під гучномовці. Замість асинхронного двигуна застосовується синхронний, замість цокольних ламп — пальчикові. Вихідний каскад підсилювача виконано по двотактній схемі (у всіх попередніх — по однотактній), що забезпечило більшу якість відтворення звуку. Встановлено чотири гучномовці. Дві швидкості стрічки — 19,05 і 9,53 см / с., габарити 550 × 330 × 330 мм, маса 24 кг. З 1962 року випускається дещо змінена модель «Дніпро-11М», яка була дуже популярна та вироблялась у великій кількості. «Дніпро-12»Принципово нова модель з протяжним механізмом оснащеним трьома електродвигунами. Повністю оновлено дизайн корпусу. Спочатку магнітофон іменувався як «Дніпро-12», але на його базі створювалася переносна модель «Дніпро-12П» і щоб уникнути плутанини, в назву було додано літеру «Н».  Вироблялись модифікації «Дніпро-12Н» (1966 р.), «Дніпро-12М» (1967 р.), також була пробна модель в переносному варіанті (серійно не випускалась) «Дніпро-12П», (1967 р.). Схема магнітофона зібрана на сімох пальчикових лампах з використанням монтажу друкованих платах. Дві швидкості стрічки — 9,53 і 4,76 см / с, застосовуються котушки № 15, що містять 250 м стрічки. Діапазон частот на швидкості 9,53 см / с 60 … 10000 Гц, вихідна потужність — 3 Вт, габарити настільного — 620 × 340 × 280 мм, маса 22 кг. Ціна магнітофона в 1966 році складала 145 крб. «Дніпро-14А»Створений на базі моделі «Дніпро-12Н» в 1967 році. Передбачена можливість накладання записів, в керуванні протяжного механізму застосовані електромагніти, введена кнопка «пауза» з можливістю дистанційного керування, перемикач входів. Габарити 620 × 320 × 305 мм, маса 25 кг. Ціна в 1968 році складала 170 крб.[5] «Дніпро-14А» остання модель лампових магнітофонів заводу «Маяк». На заміну почато виробництво транзисторного магнітофону «Маяк-201». Див. такожПримітки
Джерела та посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
