Добраничівська стоянка

Добраничівська стоянка
Статус	Музей
Країна	Україна
Регіон	Яготинський район, Київська область
Населений пункт	Добраничівка
Тип	Стоянка
Історія
Датування	близько 13 тисяч років
Періоди	Пізній палеоліт
Археологічна культура	Епіграветська культура
Дослідження
Відкрито	1952
Дата дослідження	1953, 1967, 1969, 1970
Дослідники	Шовкопляс Іван Гаврилович
Підпорядкування	Яготинський історичний музей
Артефакти	житла з мамонтових кісток, знаряддя, вироби
Місце збереження матеріалів	Яготинський історичний музей
Добраничівська стоянка

Добраничівська стоянка — археологічна пам'ятка, поселення доби пізнього палеоліту.

Стоянка розташована на території села Добраничівка Бориспільського району Київської області, на лівому березі річки Супій (притока Дніпра).

Розкрито чотири господарсько-побутових комплекси, що складалися зі стаціонарних округлих жител з мамонтових кісток типу чуму народів Півночі Росії, ям-сховищ, внутрішніх і зовнішніх вогнищ та виробничих центрів. Комплекс крем'яних знарядь та виробів з гірського кришталю характеризувався різцями кутового і бокового типів, кінцевими скребачками скорочених пропорцій, їх подвійними зразками, копальнями й сокировидними знаряддями, проколками, а також різноманітними мікролітами із затупленим краєм — ланцетоподібними вістрями, прямокутниками тощо. Кістяні знаряддя представлені проколками та молотками з рога північного оленя, знахідки мистецтва — унікальною стилізованою жіночою фігуркою із середньодніпровського бурштину, рештки фауни — кістками мамонта й північного оленя, а також бізона, вівцебика, ведмедя, вовка, лисиці, зайця та інших тварин.

Згідно з попередніми радіокарбоновими датами, вік пам'ятки визначається близько 13 тисяч років. Комплекс пам'ятки пов'язується з епіграветською культурною традицією, яка представлена аналогічними пам'ятками в селі Гінці Лубенського району Полтавської області, селі Межиріч (див. Межиріцька стоянка), місті Фастів (Фастівська стоянка) і Семенівкою I—III біля села Семенівка Баришівського району Київської області.

1952 року при прокладанні дороги через село робітники натрапили на купи кісток і черепів з бивнями і повідомили про знахідку археологів. Досліджувалась з 1953 р. І. Г. Шовкоплясом. Культурний шар залягав у лесі на глибині 1,5—2,5 м. Досліджувалася археологічними експедиціями у 1953, 1967, 1969 і 1970 роках. Залишки одного з господарсько-побутових комплексів Добраничівської стоянки є основною частиною експозиції спорудженого над ними музею (відкритий 1977 р.), який є філією Яготинського історичного музею.^[1]

• Добраничівська стоянка на сайті «Сім чудес України»
• Добраничівська стоянка на сайті «Шукач» [Архівовано 27 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Житло збудували з 385 кісток мамонтів / Gazeta.ua, 1 грудня 2010 [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.]

• Д. Ю. Нужний. Добраничівка [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 418. — ISBN 966-00-0405-2.
• І. Г. Шовкопляс, Г. М. Шовкопляс. Добраничівка [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• http://leksika.com.ua/10640119/ure/dobranichivska_stoyanka [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]

• Шовкопляс И. Г. Добраничевская палеолитическая стоянка // Краткие сообщения Института археологии Академии наук СССР. — 1955. — № 59.
• Гладких М. И. Каменный инвентарь Добраничевской стоянки // Краткие сообщения Института археологии Академии наук СССР. — 1955. — № 59.
• Шовкопляс И. Г. Добраничевская стоянка на Киевщине (некоторые итоги исследования) // Материалы и исследования по археологии. — 1972. — № 185.

1. ↑ Доісторична Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 28 листопада 2019.