Добронравов Микола Миколайович

Добронравов Микола Миколайович
Народився	22 листопада 1928(1928-11-22) Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер	16 вересня 2023(2023-09-16)[1] (94 роки)  Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	поет, актор, письменник, поет-пісняр, автор пісень, педагог
Галузь	поезія[2], слова пісніd[2] і фільм[2]
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1950)
Знання мов	російська
Членство	СП СРСР
Жанр	вірш і пісня
Батько	Q122681495?
Мати	Q122682188?
У шлюбі з	Олександра Пахмутова
Нагороди
IMDb	ID 7498319
Медіафайли у Вікісховищі

Добронравов Микола Миколайович (рос. Добронравов Николай Николаевич; 22 листопада, 1928, Ленінград — 16 вересня 2023^[3]) — радянський і російський актор, поет і драматург. Лауреат Премії Ленінського комсомолу (1978) і Державної премії СРСР (1982).

Народився у місті Ленінград (нині Санкт-Петербург).

На початку війни 1941—1945 рр. був евакуйований у місто Горький (нині Нижній Новгород). З 1942 року мешкав у поселенні Малаховка (Московська область), де закінчив середню освітню школу із золотою медаллю^[4].

1950 року закінчив Школу-студію імені Немировича-Данченко, що утримувалась при МХАТ СРСР і мала статус виші. Закінчив також Московський міський Вчительський інститут ім. В. П. Потьомкіна, але не працював за фахом.

До початку 1960-х рр. працював актором у Московському театрі юних глядачів, де брав участь у виставах радянського і тогочасного репертуара. Водночас почав пробувати себе як драматург і літератор. Разом із актором Московського ТЮГа Сергієм Гребенніковим почав заробляти на новорічних програмах для радянських дітей, для радіовистав Всесоюзного радіо, на виставах для лялькових театрів. У співавторстві з Сергієм Гребенніковим була створена п'єса «Маяк загорается» у 1960 р.

Серед створеного для радянських дітей — оповідання «Скоро канікули», «Третій не зайвий» та інші^[4].

З середини 1960-х рр. цілком перейшов на літературну працю. Почав створювати тексти для радянських пісень — від неглибоких і плакатних («Главное, ребята, сердцем не стареть!», «Трус не играет в хоккей», «И вновь продолжается бой»), пісень, що оспівували і героїзували комсомол до ліричних за змістом («Твой голос», «Беловежская пуща», «Как молоды мы были»). Автор слів пісні «Киев — красное солнышко». Загальна кількість текстів для пісень сягнула чотирьох сотень (400)^[4].

Підтримав анексію Криму Російською Федерацією, подякувавши за це на телекамери в Кремлі Путіну^[5][6].

Був фігурантом бази даних центру «Миротворець»^[7].

• «Вірші і пісні»
• «Вірші»
• «Сузір'я Гагаріна»
• «Вічна тривога»
• «Світить незнайома зірка»

• Премія Ленінського комсомолу (1978 р.)
• Державна премія СРСР (1982 р.)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1984 р.) та інші^[4].

• [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (Біографія)
• [2] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (російська нагорода — «За заслуги перед отечеством»)