Доля людини (опера)

Опера «Доля людини»
рос. Судьба человека
Композитор	Дзержинський Іван Іванович
Автор лібрето	Дзержинський Іван Іванович
Мова лібрето	російська
Джерело сюжету	Доля людини
Кількість дій	3 дія і 11 ява
Кількість яв	11 ява
Рік створення	1959
Перша постановка	17 жовтня 1961
Інформація у Вікіданих

«Доля людини» (рос. Судьба человека)  — опера на 3 дії російського композитора Івана Івановича Дзержинського за сюжетом однойменного оповідання Михайла А. Шолохова.

Розповідь «Доля людини» була опублікована в газеті «Правда» 31 грудня 1956 року і 1 січня 1957 року Дзержинський відразу задумав використати як сюжет для опери. Композитор сам написав лібрето, внісши у текст оповідання невеликі зміни. Він опустив деякі епізоди докладного розповіді героя, ввів новий епізодичний персонаж — Зинку. В текст лібрето були включені уривки з віршів Е. Каретниковой, Д. Осика, А. Прокоф'єва, А. Фатьянова, А. Чуркіна. У 1959 році опера була закінчена у фортепіанному викладі. Вокальні та інструментальні номери у ній чергувалися з розмовним текстом, так як автор вирішив відмовитися від речитативу. Три оперні театри Радянського Союзу — у Москві, Ленінграді, Києві — взяли «Долю людини» до постановки.

Прем'єра опери «Долі людини» в Театрі ім. Кірова у Ленінграді й у Великому театрі у Москві відбулася в день відкриття 22 з'їзду КПРС — 17 жовтня 1961 року.

Своєрідно було побудовано композиційне рішення музично-драматичного спектаклю: дія перемежовувалися сценами теперішнього і минулого, перебивалось оживаючими на сцені спогадами оповідача. Ця опера-монолог, у центрі якої збірний образ Андрія Соколова, втілення стійкості і душевного благородства російської людини. Значне місце в опері займають пісні, переважно сольні. Масові сцени відіграють роль фону. Замість традиційних актів опера розпадається на три частини: у кожній з них безліч змінюються картин, подібно до того, як це відбувається на кіноекрані. Масові сцени чергуються з сольними, тема народного горя — з втішними спогадами про мирного життя.

Ліричний музичне саморозкриття образу головного героя Андрія Соколова на тлі масових, дуетних і дивертисментных сцен надає музичному оповіданню необхідну художню цілісність і виразність.

Кращим виконавцем центральної партії став Б. Штоколов. Образ Андрія Соколова збагачений не тільки даними співака, але і його життєвим досвідом, справжньою пристрастю російського патріота. Фінал опери, коли артист брав дитину на руки і йшов у зал, незмінно викликав у глядачів стан катарсису.

• Андрій Соколов, сержант Радянської Армії, бас
• Ірина, його дружина, меццо-сопрано
• Анатолій, їх син, тенор
• Радянський офіцер, представник командування, баритон
• Полковник, баритон
• Мюллер, комендант табору військовополонених, баритон
• Зінько, полонена дівчина, меццо-сопрано
• Дівчина в хороводі, сопрано
• Військовий лікар, бас
• Старий солдат, тенор
• Матрос, баритон
• Взводний, бас
• Крыжнев, зрадник, бас
• Татарин, тенор
• Молодий боєць, тенор
• Ваня, безпритульний хлопчик, без співу
• Від автора, без співу
• Радянські солдати і офіцери, німецькі солдати і офіцери, радянські люди, звільнені з німецького полону в День Перемоги

Час дії: Німецько-радянська війна.

• Шолоховська енциклопедія/ Кол. авторів; голів. ред. Ю. А. Дворяшин; вступ. ст. М. М. Шолохов. — М: Видавничий будинок «СИНЕРГІЯ», 2013. — 1216 с.: іл. ISBN 978-5-94238-022-9

• ДОЛЯ ЛЮДИНИ [Архівовано 13 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Опера Дзержинського «Доля людини» [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Опера Дзержинського «Доля людини» [Архівовано 10 червня 2017 у Wayback Machine.]