Донецька крайова організація Народного руху України
 Донецька Крайова організація Народного Руху України Утворення і становлення Установчі збори Донецької Крайової організації Народного Руху України (ДКО НРУ) відбулися в одній з найбільших аудиторій фізичного факультету Донецького державного університету 20 серпня 1989 року[1]. Це була одна з перших Крайових конференцій на Сході України[2]. Присутніми були 109 делегатів від місцевих осередків НРУ Донецької області, які вже виникли на той час, громасько-політичних організацій Донеччини. Окрім того, було декілька десятків гостей і представників різних державних і партійних організацій. Були гості з областей України, Народного фронту Білорусі. Голова Установчих зборів — гірничий інженер Володимир Білецький (на той час кандидат технічних наук, Донецький політехнічний інститут), секретар — інженер-хімік М. А. Тищенко (кандидат хімічних наук, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України)[3].  Виступали професор-економіст Галина Губерна (Донецьк), поетеса Галина Гордасевич (Донецьк), філософ Ігор Пасько (Донецьк), ряд інших науковців, шахтарів, громадських діячів, від опонентів РУХу — секретар Донецького міському КПУ Жанетта Пашнова[3]. До кінця 1989 року були створені міські осередки Народного Руху України в Донецьку, Димитровому, Горлівці, Єнакієвому, Красноармійську, Маріуполі, Білицькому[3]. Основою ДКО НРУ було раніше створене Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, яке на той час вже нараховувало десятки осередків на теренах Донеччини і налічувало понад 1500 членів, але Народний Рух був представлений суттєво ширшою соціальною палітрою: крім науковців, службовців, письменників, — шахтарі, металурги, хіміки. Так, з 26 членів Димитрівської міської організації НРУ більшість становили шахтарі[3]. Представники ДКО НРУ Володимир Білецький, Ілля Шутов, Ігор Пасько входили до загальнонаціональної Великої Ради Руху[3][4]. Профіль Донецької Крайової організації Народного Руху УкраїниРазом із шахтарськими страйкомами Донецька Крайова організація Народного Руху України була найбільш яскравою громадсько-політичною силою Донецького регіону періоду «оксамитової революції» на початку 1990-х років[5]. Не випадково саме донеччани активісти ДКО НРУ вперше підняли на Донбасі національне синьо-жовте знамено 16 липня 1991 року, в День Першої річниці проголошення Незалежності України, в знаковому для нас всіх місці — на Святих Горах, що над Сіверським Дінцем, а Регіональний представник Державного Штабу (Верховна Рада УРСР) по проведенню референдуму про незалежність України Ілля Шутов організував масове розкидування листівок про підтримку незалежності України літаками і геліокоптерами Донецького авіазагону над Донбасом[6]. У вересні 1993 року члени організації брали активну участь у протестах в м. Києві, саме тому член ДК НРУ Ілля Шутов очолював Штаб і став співголовою по проведенню переговорів про дострокову відставку Президента України Леоніда Кравчука і Уряду Леоніда Кучми (спільно з Левом Бірюком — керівником організаційного відділу Секретаріату НРУ, головою Хмельницької крайової організації РУХу (народним депутатом України 4—6 скликань) і Віктором Цимбалюком — головою Одеської крайової організації РУХу)[7]. Внаслідок масових протестів, оголошення початку Всеукраїнського страйку і попередження про штурм всіх державних установ протестувальниками, Народні депутатати України і Президентом України Л. Кравчуком 24 вересня 1993 року Верховна Рада України ухвалили рішення про припинення повноважнь парламенту і Президента України та проведення дострокових виборів парламенту і Президента України[8]. Компартійна більшість зберегла Уряд Леоніда Кучми для «організації» виборів.[9] Кількість активістів Народного Руху України на Донеччині була відносно невеликою — близько 1000 осіб, але прихильників основних положень Програми Народного Руху, як показав Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, — понад 80 % населення Донеччини[3]. Діяльність ДКО НРУОсобливу увагу в пропагандистській роботі Рух приділяв «вихованню історією». У цьому плані найбільшими заходами Руху були: «Живий ланцюг» до дня Злуки ЗУНР та УНР (22 січня 1990 року), масовий виїзд на Нікопольщину та Запорі жжя до 500-ліття Запорозького козацтва (1-5 серпня 1990), масові заходи під Берестечком, Батурином, в Лубнах і Хотині — місцях відомих битв українського козацтва в обороні Вітчизни[10]. Основні акції в початковий період: Донецька Крайова організація Народного Руху України брала участь у всіх загальноукраїнських з'їздах НРУ, всіх загальнонаціональних акціях: Злуки, підтримки незалежносі Литви, святкуванні 500 -річчя Запорізького козацтва, непокори ДКНС (ГКЧП-рос): Акція Злуки УНР і ЗУНР Акцію Злуки УНР і ЗУНР Донецька делегація проводила в Київі в районі Метро Берестейська. 1990-01-22[11] Акція солідарності з народом Литви11 березня 1990 року народ Литви проголосив незалежність країни. В Україні була створена громадська організація солідарності з народом Литви яка організовувала гуманітарну допомогу литовцям, які потерпали від блокади, організованої кремлівською владою. Головою Донецького відділення Громадського об'єднання допомоги Литовській Республіці був обраний Ілля Шутов[12]. Він і Микола Тищенко організували несанкціонований мітинг домоги Литовській Республіці 31.03.1990 в Донецьку на площі В.Лєніна[12]. Мітинг був заборонений владою УРСР, тому переріс у масові заворушення і походи РУХу центральними вулицями Донецька. Мітинг проводили перманенно то на площі, то біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Відбувалось це впродовж декількох годин. Мітингарі з гаслами: «Волю Литві!», «За нашу і вашу свободу!» колоною переходили з місця на місце, зупиняючи транспорт. По факту організації масових заворушень з прапорами Литви і України, організатори були притягнуті до адміністративної відповідальності[12]. Участь у виборах до рад різних рівнівІлля Шутов, Володимир Білецький, Валентина Тиха, Вадим Оліфіренко і Федір Олехнович були організаторами виборчої компанії кандидата в народні депутати СРСР (за списком КПРС) — поета і письменника Бориса Олійникана на Донеччині[джерело не вказане 2045 днів]. 5 березня 1989 року у Донецькому палаці «Юність» в рамках передвиборчої кампанії кандидата у Народні депутати СРСР відбулась, організована спільно з керівниками ДТУМ В. Тихою, В. Білецьким та активістами (Ф. Олехнович, В. Оліфіренко, В. Ребрик), зустріч відомого українського поета, всупереч волі обкому та міському КПУ, які оголосили Б. Олійника «українським націоналістом», Бориса Олійника з громадою (аудиторія донбасівців становила понад 1200 осіб.)[джерело не вказане 2045 днів]. На зустрічі вперше відкрито обговорювався і був масово підтриманий проект Програми Народного Руху України за перебудову, надрукований в «Літературній Україні» 16 лютого 1989 року. [13]Кандидати в народні депутати Верховної Ради УРСР Володимир Білецький, Ілля Шутов та Ігор Пасько висунуті і підтримані у 1990 р. конференцією Донецької обласної філії Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, донесли ідею незалежності України у всі трудові колективи м. Донецька. РУХ — організатор виборчої кампанії кандидата в Президенти України Вячеслава Чорновола на Донеччині[джерело не вказане 2045 днів]. 500-ліття Запорозького козацтва. Світлини Донецької делегаціїПроти ДКНС (ГКЧП)Під час спроби військового перевороту у Москві у серпні 1991 року ДКНС (рос. ГКЧП), КПУ зганьбила себе співпрацею з путчистами, а РУХ став єдиною політичною силою, яка вчинила організований спротив ДКНС. Рухівці стали організаторами протистояння діям КПУ і ДКНС по узурпації влади, як у Києві, так і в регіонах України. В Києві та інших обласних центрах РУХ організував масові акції проти дій КПУ ДКНС, так у Донецьку активісти РУХу вже 19 серпня 1991 року організували пікетування Донецької міськради з вимогою визнання діяльності ДКНС (рос. ГКЧП) злочинною і антиконституційною.[14] Донецький РУХ організував Штаб спротиву ДКНС в Донецькій міськраді та 19 серпня зібрав позачергову сесію депутатів міської ради і наполіг на прийнятті рішення, яким дії ДКНС були засуджені. Рішення прийняте, дії ДКНС визнані неконституційними й окрім того, оприлюднене звернення до народу, Уряду і парламенту України з вимогою дотримуватись Декларації про незалежність України і конституційного ладу в Україні[12]. Протидія відновлення злочинної КПУПоряд з історичними кроками в центрі (Києві) доленосні події за участі НРУ відбувалися і в окремих областях. Так, у Донецькій області, у м. Макіївка 06.03.1993 комуністи влаштували відновлювальний з'їзд компартії України. Донецька Крайова організація НРУ організувала пікетування цього з'їзду[15].  Активісти РУХу Ілля Шутов і Володимир Білецький 06.03.1993 — організатори пікетування і блокування незаконної відновлювальної конференції КПУ в Макіївці, яку охороняли кілька сотень міліціонерів і ОМОН. Внаслідок цього заходу за організацію масових заворушень була порушена кримінальна справа, яка у суді перекваліфікована в адміністративну, й організатори були притягнуті до адміністративної відповідальності.[16] Видавнича діяльністьМіжнародна діяльністьПопри те, що ДКО НРУ була тільки однією з крайових організацій Народного Руху, вона досить плідно розвинула міжнародну співпрацю. Декілька прикладів цієї діяльності:
Відомі члени ДКО НРУ
Борці за незалежність України у XX сторіччіАлфавітний перелік членів-активістів НРУ Донеччини, які відповідно до закону (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-19 [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.]) є борцями за незалежність України у ХХ сторіччі
Див. також
Примітки
Література
|
_39.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
