Дончук Василь Іванович

Василь Іванович Дончук
Народження	10 грудня 1910(1910-12-10) Київ
Смерть	21 жовтня 1944(1944-10-21) (33 роки) Фіннмарк, Норвегія
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	розвідувальна авіація
Освіта	Єйський вищий військовий авіаційний інститутd
Роки служби	1937—1938, 1941—1944
Партія	КПРС
Звання	Майор авіації
Війни / битви	Битва на озері Хасан Німецько-радянська війна
Нагороди

Васи́ль Іва́нович Дончу́к (нар. 1910 — пом. 1944) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, командир 108-ї окремої розвідувальної авіаційної Червонопрапорної ескадрильї (7-ма повітряна армія, Карельський фронт), майор. Герой Радянського Союзу (1944).

Народився 10 грудня 1910 року в місті Києві в родині робітника. Українець. Рано залишившись без батьків, виховувався у дитячому будинку. Здобув середню освіту.

З 1931 року мешкав у Хабаровську (Росія). Закінчив аероклуб і Єйське авіаційне училище льотчиків цивільного повітряного флоту (ЦПФ). Літав на повітряних трасах Далекого Сходу, Заполяр'я, Камчатки. Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1937—1938 роках — в лавах РСЧА. Брав участь у боях біля озера Хасан. Після виходу в запас працював у Воркуті.

Вдруге призваний до лав РСЧА у 1941 році. Учасник німецько-радянської війни з листопада 1941 року. Як пілот 2-го класу 1-го авіаційного загону Карельської особливої авіаційної групи літав на літаках Р-5. З листопада 1942 року — командир транспортної авіаланки 5-го окремого авіаційного полку ЦПФ 7-ї повітряної армії Карельського фронту, з 1943 року — в 114-ту гвардійському бомбардувальному авіаційному полку, з травня 1944 року — командир 108-ї окремої розвідувальної авіаційної ескадрильї.

До жовтня 1944 року майор В. І. Дончук здійснив 270 бойових вильотів на повітряну розвідку об'єктів, скупчень живої сили і техніки ворога, викидку десантів у його тилу, у тому числі 64 вильоти — на бомбардування аеродромів, залізничних станцій і промислових об'єктів супротивника. Здійснив 5 посадок у тилу ворога. Освоїв 14 типів літаків.

21 жовтня 1944 року екіпаж у складі командира ескадрильї майора В. І. Дончука, штурмана ескадрильї старшого лейтенанта М. О. Абрамова і повітряних стрільців-радистів старшини В. Т. Кожухова та старшого сержанта О. К. Сергеєва не повернувся з бойового завдання^[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», майорові Дончуку Василю Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороджений орденом Леніна (02.11.1944), двома орденами Червоного Прапора (13.04.1944, 02.07.1944), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (03.01.1943), Червоної Зірки (31.05.1942) і медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня (1944).

Ім'ям Василя Дончука названо вулиці в містах Києві, Хабаровську, Воркуті.

У Санкт-Петербурзі, Архангельську і Воркуті встановлено меморіальні дошки на його честь.