Дорошенко Ігор Анатолійович

Дорошенко Ігор Анатолійович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження7 червня 1986(1986-06-07)
Полтава
Смерть2 квітня 2023(2023-04-02) (36 років)
Військова служба
Формування
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Дорошенко Ігор Анатолійович "Полтава" (7 червня 1986, Полтава — 2 квітня 2023, Полтава) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 7 червня 1986 року у м. Полтава, де виріс і прожив усе життя.

Після закінчення 26 школи з великим бажанням відправився на строкову службу до житомирської 95 аеромобільної бригади. Завжди пишався своїм званням «десантник».

Після строкової служби одразу пішов працювати в поліцію. За відмінну працю був нагороджений

пам'ятною відзнакою МВС України — медаллю «90 років карному розшуку України».

У 2011 році одружився. У 2012 році у молодій щасливій родині заявився син, який з перших днів став всесвітом для батька. Ігор віддавав усі сили на виховання сина, власним прикладом навчив його бути справжнім чоловіком.

У 2013 році здобув вищу юридичну освіту, закінчивши Київський юридичний університет внутрішніх справ. Ігор завжди виділявся чесністю та порядністю, стояв на боці правди та вимагав справедливості завжди та в усьому.

У 2014 році, коли російські війська перетнули державний кордон України, порушивши її суверенітет, не задумуючись добровільно, зі словами «не допущу, щоб ворог прийшов у мій дім», став на захист Батьківщини у складі батальйону поліції особливого призначення «Полтава».

2014—2015 роки боронив Україну, приймаючи безпосередню участь в проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей, за що отримав посвідчення Учасника Бойових дій. 2016—2018 роки знову проходив службу в 95 бригаді, 2019—2020 роки — контрактна служба в складі 5 БТГр. За цей час зарекомендував себе як безстрашний, грамотний дисциплінований військовослужбовець. Постійно працював над вдосконаленням своєї військової підготовки, збагаченням знань та вмінь. Брав активну участь у житті роти, користувався беззаперечним авторитетом серед спів службовців. Навіть у найскладніші часи у Ігоря «все було добре», ніколи не скаржився ні на що, не жалівся, не вихвалявся своїми здобутками. А їх було чимало: численні нагороди та ордени, в тому числі «За Мужність ІІІ ступеня», отриманий за Указом Президента України № 313/2022 від 5 травня 2022 року[1].

У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення, не чекаючи повістки з військкомату, вже на початку березня став на захист країни у складі 95 ОАМБр, а згодом 3 аеромобільного батальйону 46  окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил  України на посаді командира розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону, з вересня 2022 року по січень 2023 року перебував на посаді головного сержанта розвідувального взводу аеромобільного батальйону, де організував якісну та ефективну роботу особового складу.

Приймав особисту участь у найтяжчих боях за визволення Київської області, дійшовши до білоруського кордону. Далі чекали запеклі бої та визволення Херсонської області,  після чого був перенаправлений на Донецький напрямок. Могутньо відстоював Бахмут та Соледар, де 16 січня 2023 року отримав уламкові поранення у наслідок мінометного обстрілу.

Відразу був госпіталізований до Краматорську, переніс не одну операцію та лікування у Дніпрі та Києві. Навіть під час лікарняного продовжував проводити навчання особового складу і навідувався на позиції до своїх побратимів, із нетерпінням чекав повернення в стрій, але, на жаль, остання операція, яка мала би бути найлегшою, стала для Ігоря фатальною.

2 квітня 2023 серце воїна зупинилося в обласній лікарні рідного міста.

Ігор був справжнім патріотом, взірцем мужності та відданості своїй справі, вкрай наповнений оптимізмом, силою духу та непереборною жагою до життя. Мріяв жити у вільній країні, будував плани на майбутнє, побудувати будинок та  висадити піони перед вікнам для коханої дружини.. Був справжньою опорою, залізною стіною для неї, маленького сина, батьків та сестри. Ігор назавжди залишив найтепліші спогади про себе, закарбував свою усмішку в нашій пам'яті та наших серцях.

Інші джерела про Ігоря:

https://www.victims.memorial/people/ihor-doroshenko

https://suspilne.media/poltava/435786-u-poltavi-prosautsa-iz-igorem-dorosenkom-akij-zaginuv-pid-cas-vijni/

https://www.0532.ua/news/3737935/pamati-igora-dorosenka-istoria-pravoohoronca-i-vijskovogo-ocima-druzini-ta-sina

https://www.youtube.com/watch?v=PNAbPqFgbdQ

Примітки

  1. Указ Президента України від 5 травня 2022 року № 313/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya