Дорош Юрій Порфирович

Дорош Юрій Порфирович
Народження	2 травня 1924(1924-05-02) Акмечетка
Смерть	16 квітня 1992(1992-04-16) (67 років) Андрієво-Іванівка
Поховання	Біля́ївка
Країна	СРСР→ Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1944–1947
Партія	КПРС
Звання	Сержант
Формування	301-а стрілецька дивізія
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

До́рош Ю́рій Порфи́рович (нар. 2 травня 1924(19240502) — 16 квітня 1992) — радянський військовик, учасник Другої світової віни. Герой Радянського Союзу (1945).

Народився 2 травня 1924(19240502) року в містечку Акмечетка Ананьївського повіту Херсонської губернії^[1] (нині — село Прибужжя Доманівського району Миколаївської області) в селянській родині. Українець.

Після закінчення семирічки у 1940 році, працював трактористом Акмечетської МТС.

З серпня 1941 до березня 1944 року перебував на тимчасово окупованій румунськими військами території Голтянського повіту губернаторства Трансністрія.

До лав Червоної Армії призваний у березні 1944 року. Учасник німецько-радянської війни з квітня 1944 року. Воював на 3-у Українському та 1-у Білоруському фронтах.

Командир стрілецького відділення 1052-го стрілецького полку 301-ї стрілецької дивізії 9-го стрілецького корпусу 5-ї ударної армії сержант Ю. П. Дорош 22 серпня 1944 року в бою поблизу села Кошкалія (Молдова) перебрав на себе обов'язки командира взводу, що вибув, рішучими діями підняв бійців у атаку й одним з перших увірвався до ворожих траншей, особисто знищивши 8 солдатів супротивника^[2].

Під час бойових дії на території Польщі, сержант Ю. П. Дорош 14 січня 1945 року в бою за полустанок Грабово гранатами особисто знищив 2 кулеметних розрахунки ворога. На чолі свого відділення першим форсував річку Пилиця в районі села Маринка, ризикуючи життям, підповз до розрахунку важкого кулемета ворога й влучними пострілами з автомата знищив його обслугу. Своїми активними діями значною мірою сприяв захопленню ті розширенню плацдарму на західному березі Пилиці^[3].

По закінченні війни продовжив військову службу. Демобілізований у 1947 році.

Працював диспетчером Акмечетської МТС. У 1950 році закінчив Одеську республіканську школу кіномеханіків, у 1963 році — середню школу.

Мешкав у селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області. До виходу на пенсію працював на ділянці зв'язку. Помер 16 квітня 1992 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм, сержантові Дорошу Юрію Порфировичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5617).

Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (29.08.1944), медалями.

• Антонов В. С. «Путь к Берлину». — М.: Наука, 1975, стор. 201, 202, 203, 211, 362.
• Бундюков А. Т., Кравченко М. В. «Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области» — Одесса: Маяк, 1982.

• Дорош Юрій Порфирович (рос.). // Сайт «Герои страны».