Доісторична медицина

Доістори́чна медици́на — зачатки медицини, способи лікування різноманітних хвороб, які існували у первісних людей. Вивчення відомостей про здоров'я первісної людини пов'язане зі значними труднощами. Основні відомості дозволяють отримати такі науки, як археологія та антропологія, порівняльна філологія та вивчення життя сучасних дикунів.

Умови існування первісних людей

Гігієна

Первісні люди мало звертали увагу на свою гігієну — чистоту тіла і житла. Одяг змінювався тільки декілька разів протягом життя, і тому шкіра людей була брудна. У житлах кам'яної доби бруд накопичувався перед самими дверима і складав «гори», які в теплу пору року надавали неприємного запаху житлу. Навіть мешканці будівель на палях бронзової доби, які мали під собою воду в достатку, не користувались нею для миття своїх жител. Залишки всього так довго лежали в хижах, що дуже багато різного роду комах мали можливість відкласти в них яйця і пройти весь цикл розвитку.

Харчування

У перших людей був вогонь, але їжу спочатку вони не варили. Коріння різних рослин, плоди диких дерев їли сирими, а вбиту тварину з'їдали без всякого готування. У середині четвертинного періоду м'ясо вже варили, але не в посуді, а у шкіряних мішках, які наповнялись водою, після чого туди кидали розпечене каміння. Для їжі людині цього часу слугували великі ссавці, як от коні, зубри, також мамути, печерні ведмеді, леви, гієни; пізніше олені стали головним предметом їжі. Людина інколи вбивала птахів, інколи ж могли їсти навіть щурів. Також первісні люди вдавалися до канібалізму.

У новокам'яному періоді кухонний посуд став значно кращим; в ньому могли варити їжу просто на вогні. Їжа стала більш різноманітною. З'явилися домашні тварини, зі злаків готували хліб, при чому для подрібнення зерен слугували млини, придумані різні збуджувальні напої: кумис та пиво. У бронзовій добі посуд став ще кращим, млини також покращені, плоди досягли урізноманітнення, оскільки з'явилося садівництво. Звичка їсти людське м'ясо все-таки збереглась і в цей період часу. У залізному періоді вживання алкогольних напоїв стало більш поширеним і люди почали готувати вино. В Америці звичним стало куріння тютюну.

Харчові табу

Поховання

Перші ознаки поховання зустрічаються в епоху печерних тварин. Мертвих ховали в печері по сусідству, де жили люди. Могильна печера закладалась камінням і слугувала місцем поховання для декількох трупів. Народи новокам'яного періоду користувались старими печерами для поховання; але також могли робити штучні печери, які прикривались зверху землею. У першій половині бронзового періоду кожен труп ретельно відокремлюється, або ж займає окреме приміщення. У другій половині бронзового періоду розповсюджена кремація, але вона ніколи не застосовувалась до всіх трупів. У залізному періоді помічається поворот до поховання в землю. У країнах, де завжди літо, швидке висихання трупа на сонці дало можливість до особливого звичаю, який був встановлений ще у кам'яній добі: померлого змащували олією і висушували біля вогню. На початку історичного періоду в Єгипті просте висушування замінилось бальзамуванням.

Основні хвороби первісних людей

Погані умови існування первісної людини викликали більш чи менш тяжкі хвороби і призводили до передчасної смерті. Основні хвороби первісної людини — розлад травлення, хвороби шкіри, інфекційні хвороби, ушкодження, які були отримані на полюванні чи в бою. Людина льодовикового періоду, живучи в печерах, часто страждала подібними хворобами тварин — хворобами, що стосувались кісток.

Хвороби зубів

Зуби внаслідок погано приготованої їжі і поганого розвитку кістяка так стиралась у первісних людей, що були не вищими за ясна. Такий стан зубів помічається не тільки у Європі, але й в Америці на черепах, котрі належали різноманітним періодам. Навіть у 12-річних дітей вже відбувалось руйнування жувальної поверхні зубів. Така ситуація вражала більше людей з півночі, ніж з півдня. Зуби, вкриті винним каменем, із залишками їжі, очевидно, не тримались в чистоті. У зв'язку з хворобами зубів спостерігаються страждання щелеп: запалення окістя і розростання щелепи; зубні комірки спотворені. За станом зубів можна певною мірою скласти уявлення про те, як часто первісні люди страждали на зубний біль.

Інші хвороби

Виразки уражали як голову, так й інші частини тіла, і спричиняли навіть розлади кісток. На скелетах знайдені так рік і костеода кісток, періостит, атрофія та кісти. Комахи рясніли в погано утримуваних брудних помешканнях і заповзали у вуха, де викликали страждання. В існуванні доісторичного сифілісу нема жодного аргументу сумніватись, хоча він був рідкісною хворобою на той час. На скелетах кам'яної доби і давніших тілах знаходять сифілітичні ураження. Душевні хвороби загалом є частими у сучасних дикунів і, якщо останніх можна порівнювати з доісторичними людьми, то доведеться визнати, що ці захворювання бували не рідко у первісних людей. Гомер, який описував події початку життєвого віку, говорить про божевілля, яким несподівано були уражені супутники Одіссея, і про душевний розлад під впливом пристрасті. Існування атрофії черепа в кам'яному періоді вказує на доісторичний ідіотизм. Про гарячку та різні інфекційні хвороби є натяки в Гомера та й у Біблії також.

Розвиток медицини у первісних людей

Наявність великої кількості хвороб в доісторичні часи змушувало людей звертатись за допомогою до медицини. Уявлення про природу хвороби виявляє лікування хвороби. Світогляд первісних людей характеризується словом «анімізм» або ж «фетишизм»: всі люди і предмети мають душу; вона покидає людину під час сну або після смерті, але продовжує постійно перебувати біля живих; вона поселяється в здорову людину і викликає хворобу і, щоб її вигнати, необхідно вдатися до хитрощів. Отже, хвороба походить від загубленої та застряглої в чужому тілі душі; щоб вилікувати хворобу, необхідно вигнати дух. Це завдання виконує первісний лікар, використовуючи заклинання і даючи різноманітні засоби хворому. Від цього часу в глибокій давнині лікар був разом з тим і жрець та вступав у спілкування з невидимим світом.

Одночасно з цим існували мисливці та пастухи, які, спостерігаючи за навколишньою природою, випадково робили спостереження над лікувальними властивостями деяких предметів і застосовували свої відкриття до лікування хвороб. Пізніше ці аматори спостережень перетворились у філософів і натуралістів й відняли у жерців мистецтво лікування. Жорстокі звичаї кам'яної доби показують багато ушкоджень при житті, які було знайдено на скелетах. Більшість ран припадало на голову, що залежало від характеру битв того часу; рани від стріл трапляються на різноманітних частинах тіла. Переломи кісток зустрічаються нерідко; результат їхнього загоєння свідчить про те, що доісторичний хірург вмів добре накладати пов'язки; серед переломів є такі, за яких хороший результат лікування можливий лише при хорошому накладенні пов'язки. Перші пов'язки були, ймовірно, з глини. Таким чином доісторична хірургія володіла деякими способами лікування. Робились і дуже важливі операції — це показують скелети, в яких в черепі є сліди трепанації. Стан черепів вказує на те, що після таких операцій люди жили довго.