Драголюб Велимирович
Драголюб Велимирович (серб. Драгољуб Велимировић, 12 травня 1942, Валево — 22 травня 2014, Белграді[1][2]) — сербський шахіст, гросмейстер від 1973 року. Шахова кар'єраУ 1970-1980-х роках належав до числа провідних югославських шахістів. Між 1974 і 1990 роками шість разів взяв участь у шахових олімпіадах, на першій з них здобувши дві срібні медалі (у командному заліку та індивідуальному заліку на 5-й шахівниці)[3], крім того в 1970—1980 роках чотири рази грав за збірну Югославії на командних чемпіонатах Європи, на яких здобув дві медалі: срібну (1973) i бронзову (1977)[4]. Крім того, 1989 року в Люцерні став віце-чемпіоном світу в командному заліку[5]. Неодноразово брав участь у фіналах індивідуальних чемпіонатів Югославії, тричі посівши 1-ше місце (1970 разом з Міланом Вукічем, 1975, а також 1997)[6]. Тричі брав участь у міжзональних турнірах (відбору до чемпіонатів світу), на яких показав такі результати: Ріо-де-Жанейро (1979) — 14-те місце[7], Москва (1982) — 10-те місце[8], а також Сірак (1987) — посів 12-те місце[9]. Досягнув багатьох успіхів у міжнародних турнірах, зокрема, в таких містах як:
Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 1986 року, досягнувши 2575 пунктів ділив тоді 20-23-тє місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас посідав 2-ге місце (позаду Любомира Любоєвича) серед югославських шахістів[10]. У шаховому світі прославився гострим, комбінаційним стилем гри, котрий, проте, крім ефектних перемог, став причиною неодноразових поразок від слабших суперників, що стало на заваді досягненню кращих турнірних результатів. У теорії дебютів його іменем названо атаку у варіанті Созіна в сицилійському захисті, яка має вигляд: Зміни рейтингу
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
