Дружбинський цукрорафінадний завод
Дружбинський цукрорафінадний завод — підприємство цукрової промисловості розташоване в місті Дружба Сумської області. ІсторіяЦукровий завод в селищі Хутір-Михайлівський Марчихино-Будинської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії Російської імперії був побудований в 1855 році. Спочатку це було невелике підприємство, на якому працювали кріпаки.[1] У 1861 році завод переобладнали і крім цукру-піску почали виробництво цукру-рафінаду (всього в цей час завод виробляв до 200 тис. пудів цукру на рік). В кінці 1860-х років до Хутора-Михайлівського була прокладена вузькоколійна залізниця від лінії Воронеж — Зернове, що спростило підвезення сировини та вивезення готової продукції і сприяло збільшенню обсягів виробництва. В результаті кількість працівників заводу зросла до 517 осіб.[1] В цей час умови праці на заводі були важкими, тривалість робочого дня становила 12,5 години, заробітна плата була маленькою (чоловіки отримували 5 карбованців в місяць, а жінки — 3 карбованці на місяць), діяла система грошових штрафів. Більшість працівників жили в бараках і мало придатних для проживання сараях.[1] Під час першої революції в Російській імперії в ніч на 23 лютого 1905 року працівники цукрового заводу та місцеві селяни розгромили цукровий завод в Хуторі-Михайлівському і економію його власника — цукрозаводчика Терещенка. Для придушення виступу в село прибув загін кінноти з чернігівським губернатором і начальником жандармського управління, 168 осіб були арештовані і засуджені.[1] У 1906 році завод був відновлений, тривалість робочого дня зменшили до 10 годин, однак зарплата залишилася низькою. 17 червня 1906 року понад 300 працівників заводу прибули до Свеси, де разом з робітниками інших підприємств і селянами провели мітинг. 18 січня 1907 року працівники заводу розпочали страйк з вимогами вивести козаків з села, збільшити зарплату до 10 карбованців на місяць, ввести 8-ми годинний робочий день і зменшити кількість робочих днів до 24 на місяць.[1] У 1907 році через Хутір-Михайлівський була прокладена магістральна залізнична лінія Москва — Київ і станція стала залізничним вузлом (що розширило географію збуту продукції заводу). В той самий час на заводі була організована медична каса.[1] Перед початком першої світової війни на заводі працювало 1960 осіб (з них 640 жінок), після початку війни у зв'язку з мобілізацією чоловіків до армії кількість жінок серед працівників збільшилася.[1] 27 грудня 1917 року станція Хутір-Михайлівський була захоплена радянськими військами, 6 січня 1918 року — в селищі, слідом за цим з працівників цукрового заводу примусово був сформований загін червоної гвардії. 18 січня 1918 року радянські окупаційні війська вивезли з заводу запаси цукру (70 тис. пудів) в Петроград.[1] Надалі, в ході радянсько-української війни в квітні 1918 року Хутір-Михайлівський було звільнено українськими та німецькими військами, та встановлено владу Української Народної Республіки.[1] 19 листопада 1918 року селище захопили частини наступаючої на харківському напрямі радянської окупаційної армії.[2] Відновлення заводу почалося в кінці листопада 1918 року, одночасно з залізничним вузлом. У 1921 році при підприємстві був побудований заводський клуб з бібліотекою, потім відкритий медпункт, а 2 січня 1923 року Хутір-Михайлівський цукровий завод був знову введений до експлуатації. За сезон цукроваріння 1923—1924 років було вироблено 270 468 центнерів цукру. У 1925-1926 роках завод був реконструйований і вже в 1926 році він справив 3347 тис. пудів цукру. Продуктивність праці збільшилася в два рази, кількість працівників становила 2858 осіб.[1] В ході другої світової війни 1 жовтня 1941 року Хутір-Михайлівський був окупований наступаючими німецькими військами, слідом за цим для охорони залізничного вузла, складів при залізничній станції і цукрового заводу тут був залишений німецько-поліцейський гарнізон. Основні сили гарнізону були зосереджені на залізничній станції і в пожежному депо цукрового заводу, в самому поселенні на північно-східній і південній околицях були розміщені дві застави.[3] У 1943 році відступаючі німецькі війська повністю зруйнували цукровий завод, розташований в Хутір-Михайлівському.[4] Цукровий завод був відновлений і восени 1947 року відновив роботу. Пізніше основною продукцією заводу став цукор-рафінад.[1] У лютому 1962 року в Хуторі-Михайлівському була введена в експлуатацію нова ТЕЦ (що забезпечила можливість збільшення обсягів виробництва), а в кінці 1962 року в результаті злиття трьох поселень (Хутір-Михайлівський, села Журавка і Юрасовка) виникло місто Дружба. Після цього підприємство отримало нове найменування — Дружбинський цукрорафінадний завод. У 1967 році на заводі була встановлена автоматична лінія по упаковці рафінаду і конвеєр для транспортування упаковок. Загалом за часів радянської окупації завод входив до числа провідних підприємств містечка.[5][1][6][7][8] Після відновлення незалежності України державне підприємство було перетворене на відкрите акціонерне товариство. Надалі завод припинив своє існування[9] і до кінця 2006 року був розібраний на металобрухт.[10] Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
