Друкарня Мамоничів

	Друкарня Мамоничів
	Герб
Дата створення / заснування	1574
Засновник	Петро Мстиславець
Країна	Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Місце розташування	Вільнюс
Власник	Мамоничі
Мова комунікації	церковнослов'янська мова
Замовник	Мамоничі
	Друкарня Мамоничів у Вікісховищі

Друкарня Мамоничів — друкарня, заснована 1574 року у Вільно Петром Мстиславцем на кошти купців Мамоничів. Тут зокрема було опубліковано збірники законодавчих актів: «Литовський Статут», «Трибунал обивателям Великого князівства Литовського», конституції вальних сеймів.

Історія

Початок роботи

Друкарню було засновано в травні 1574 року у будинку Мамоничів та на їхні гроші^[1]. Також матеріальну допомогу Мстиславцю надавали активні прихильники православ'я брати Зарецькі. Майно Мстиславця в друкарні не використовувалося^[2].

1575 року тут вийшла друком перша книга — літургійне «Євангеліє Напрестольне», написане церковнослов'янською мовою. 1576 року було видано «Часослов» та «Псалтир». Видання були пишно оздоблені, надруковані на доброму папері, великим шрифтом, з орнаментом та гравюрами, прикрашені флористичними орнаментами^[3].

Після того, як у 1576 році королем став затятий католик та покровитель єзуїтів Стефан Баторій, співпрацю між Мстиславцем та Мамоничами було припинено. Петро Мстиславець звернувся до суду: йому було присуджено все друкарське обладнання та 30 коп грошів, а Кузьмі Мамоничу — видані книги. Постанову суду так і не було виконано, а 1577 року суд повторив рішення, та ще й призначив штраф. Друкарню було опечатано, й вона не працювала^[3].

Після Мстиславця

«Трибунал обивателям Великого князівства Литовського» (1586)

1583 року діяльність друкарні було відновлено під керівництвом Кузьми Мамонича, його брата Луки та сина Кузьми Лева (Леона Кузьмича). Можливо, з ними співпрацював віленський друкар Василь Гарабурда, що видав 1582 року (або 1580) «Октоїх»^[3]. У Мамоничів був власний «паперовий млин» у містечку Повильно поблизу Вільно^[4].

13 березня 1586 року король Стефан Баторій видав Мамоничам привілей, який дозволяв друкувати та продавати слов'янські книги (підтверджений 16 квітня 1590 року)^[1]. Для видання Литовського Статуту братами було викуплено Львівську друкарню Івана Федоровича^[1].

До підписання Берестейської церковної унії 1596 року друкарня переважно обслуговувала потреби православних: братств, братських шкіл, церков, простих городян. Тут випускалися богословські та літургійні видання, книги для читання, публіцистичні твори, підручники, збірники законодавчих актів, видання правового характеру, конституції «вальних» сеймів, полемічні твори Іпатія Поцея^[4].

З XVII століття друкарня видавали книги виключно для греко-католиків^[3]. Друкарнею керував Леон Кузьмич Мамонич, ім'я якого у вихідний даних видань з'являється з 1609 року. Практично відсутність книг для православних свідчить про відсторонення Кузьми та Луки Мамоничів від справ та перехід управління друкарнею до Леона Кузьмича^[3]. По смерті Кузьми 16 липня 1607 року друкарню успадкував Леон^[4].

Усі видання вирізнялися якісним художнім оформленням. Художником та гравером Гринем Івановичем, який був учнем Івана Федоровича, для друкарні було виготовлено курсивні шрифти, використовувалися світські гравюри. Матеріали друкарні частково перейшли у власність Віленської Троїцької друкарні^[4].

Видання

Петра Мстиславца

«Часослов» (1574 — близько 1576)
«Євангеліє» (1575)
«Псалтир» (1576)

Мамоничів

«Служебник» (1583)^[5]
«Збірник» (1585)^[6]
«Псалтир з відновленням» (1586)^[7]
«Граматика слов'янська» (1586)^[8]
«Діалектика» (ок. 1586)
«Трибунал обивателям Великого князівства Литовського» (1586)
«Статут Великого князівства Литовського 1588 року» (1588)^[9]
«Апостол» (1591, 1592, 1595)^[10]
«Псалтир» (1592)^[11]
Никон від Чорної гори. «Пандекти» (бл. 1592)^[12]
«Псалтир з возслідуванням» 1591–1592, 1593)^[13]
«Євангеліє учительне» (1595)^[14]
«Буквар» (1590-і, 1618, 1621)
«Псалтир» (бл. 1600)^[15]
«Напрестольне євангеліє» (1600)^[16]
«Молитви повсякденні» (1601)
«Апологія флорентійського собору» (1604)
Йосип Рутський «Тези» (1608)
«Гармонія… східної церкви з костелом римським» (близько 1608)
«Тріодь цвітна» (1609)^[17]
«Тріодь пісна без виходу» (близько 1609)^[18]

До 1623 року видано близько 85 видань (за іншими даними — 115^[19]) церковнослов'янською, західноруською, латиною та польською мовами.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Кузьма Мамонич // Календарь истории Великого княжества Литовского.
↑ 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964. Архів оригіналу за 8 червня 2014. Процитовано 2 вересня 2015.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964. Архів оригіналу за 8 червня 2014. Процитовано 2 вересня 2015.
↑ ^а ^б ^в ^г Лев Мамонич — білоруський поет і книговидавець кінця XVI — початку XVII століть. Архів оригіналу за 27 грудня 2008. Процитовано 2 вересня 2015.
↑ Шрифт скопійовано зі шрифту Мстиславця. 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964. [Архівовано 8 червня 2014 у Wayback Machine.]
↑ Видання присвячене канцлерові Воловичу.
↑ Копія Псалтиру, виданого Іваном Федоровом у друкарню в Заблудові 1570 року.
↑ Переклад праці сербського автора XIV століття про вісім частин мови, складений за грецьким зразкам. У післямові сказано, що підручник виданий на прохання жителів Вільни.
↑ 1614 року вийшло видання польською мовою. Лев Мамонич — білоруський поет і книговидавець кінця XVI — початку XVII століть. [Архівовано 27 грудня 2008 у Wayback Machine.]
↑ 3 видання. Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 23, № 25, № 39
↑ Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 24
↑ Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. -Минск, 1986. № 26
↑ Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 27, № 28
↑ 2 видання (з пагінацією та без пагінації). Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 30, № 31
↑ VU leidiniai — Пам'ятка книжкової культури старовірів Даугавпілського р-н. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 2 вересня 2015.
↑ Два видання за один рік. Спрощений варіант Євангелія Мстиславця.
↑ Копія московського видання 1591 року.
↑ Копія московського видання 1589 року.
↑ Кузьма Мамонич^{[недоступне посилання з квітня 2019]}. Календар історії Великого князівства Литовського.

Джерела та література

О. М. Дзюба. Мамоничі, Кузьма і Лукаш // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 484. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

Дзюбан Р. Друкарів захоплено в Полоцьку (до початків білоруського, українського та московського друкарства). Робоча гіпотеза / Роман Дзюбан. — Львів, 2013. — 64 с. : іл.
Зернова А. С. Типография Мамоничей в Вильне (XVII век) // Книга: Исслед. и материалы. — М., 1959.
Голенченко Г. Я. Франциск Скорина и его время. Энциклопедический справочник. — Мн., 1990. — С. 412.