Дубриничі

село Дубриничі
Вид на село Дубриничі
Вид на село Дубриничі
Вид на село Дубриничі
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Ужгородський район
Тер. громада Дубриницько-Малоберезнянська сільська громада
Код КАТОТТГ UA21100070010018229 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 2 154
Поштовий індекс 89210
Телефонний код +380 3145
День села 28 серпня
Географічні дані
Географічні координати 48°48′15″ пн. ш. 22°29′17″ сх. д. / 48.80417° пн. ш. 22.48806° сх. д. / 48.80417; 22.48806
Водойми р. Уж
Місцева влада
Адреса ради 89210, с. Дубриничі, вул. Центральна, 55
Карта
Дубриничі. Карта розташування: Україна
Дубриничі
Дубриничі
Дубриничі. Карта розташування: Закарпатська область
Дубриничі
Дубриничі
Мапа
Мапа

CMNS: Дубриничі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Дубриничі — село в Україні, у Перечинському районі Закарпатської області між районними центрами Перечин та Великий Березний.

Географічні дані

Розташоване на річці Уж. Крайнє південно-східне село Лемківщини.

На 2010 р. у селі мешкає 2154 особи.

Назва

Дубриничі згадуються вперше в латинському тексті в формі Добронч, потім у 1401 році — як Дубрич. Назва походить від слова «дуб». Село під назвою Дубриничі в письмових джерелах вперше згадується в 1427 році.

Історія

Станом на 1775 рік в селі 57 дворів і 763 жителі. Через півстоліття у 103 дворах мешкало 819 осіб, із них 800 греко-католиків і 19 угорців-реформатів. У географічному словнику Угорщини замітка про Дубриничі свідчить: «Руське село в Ужанському комітаті на березі Ужа, на північ від Ужгорода за чотири години ходьби».

До кінця XVII століття Ужгородським замком і навколишніми селами володіли графи Другети, до їхньої домінії входило і Дубриничі. Загін опришків Івана Сивохопа навесні 1649 року побував у Дубриничі і завдав кілька ударів сторожовим загонам графа Другеті. Селянські загони під керівництвом Михайла Васильчака з Дубриничів у 1706 році діяли в маєтках ужанської шляхти. Під кінець війни в Ужанській жупі налічувалося вже 10 загонів, які здійснили 35 нападів на маєтки шляхти.

У першій половині XIX століття економіка Дубринича дещо змінилась. Розширилася відома на всю Угорщину дубриницька економія з вирощування великої рогатої худоби. Почалися розробки родовища каолінової глини, що своєю якістю не поступалася найбільш знаменитим каоліновим глинам Європи. Дубриницький каолін вже з середини XIX століття йшов на виготовлення відомої на світовому ринку віденської порцеляни. В 1901 році було збудовано вузькоколійну залізницю завдовжки 16,4 км. Вона йшла з Дубринича вздовж річки Лютої до Чорноголови. Нею доставлявся ліс до Перечинського лісохімзаводу.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2363 особи, з яких 1142 чоловіки та 1221 жінка.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 2141 особа.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Кількість Відсоток
українська 2124 98.61%
російська 17 0.79%
словацька 4 0.19%
угорська 2 0.09%
білоруська 1 0.05%
інші/не вказали 6 0.27%
Усього 2154 100%

Пам'ятки

  • Церкви

Церква Успенія пр. богородиці. 1794 (?).

Згідно з єпископською візитацією, у 1751 р. в Дубриничах була дерев’яна церква св. Козьми і Дем’яна з двома дзвонами, в не дуже доброму стані, слабо покрита шинґлами, не відомо ким освячена. Тоді в селі було 87 вірників та ще 44 у Пастілках.

Теперішня базилічна церква має характерні риси мурованих церков кінця XVIII ст. У кінці XIX ст. Гаврило Мігалі розмалював інтер’єр церкви. Розповідають, що іконостас зробили італійські майстри. Завершення вежі переробляли в 1960 р. На початку 1980-х років перемалювали ікони та настінні розписи.

Металева таблиця на дзвіниці містить імена всіх дубриничан, які працювали в Америці і зібрали гроші на дзвони.

Біля церкви стоїть каркасна металева дзвіниця з трьома дзвонами, вилитими Ференцом Егрі в 1927 році. У 1944 році з приходом радянської влади на Закарпаття греко-католицька Церква зазнала переслідувань з боку нового режиму. Унікальний іконостас Свято-Успенської церкви складається з 544 образів XVIII століття. У 1949 році церкву Успіння Пресвятої Богородиці в селі Дубриничі насильно передано новоствореній православній громаді села.

21 жовтня 2007 року єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан освятив новий храм Успіння Пресвятої Богородиці у селі Дубриничі Перечинського деканату.

  • Американський дзвін
  • Велосадиба «Добра нуч»
  • Єврейський слід в історії Дубриничів: тут ще збереглися приміщення єврейської молочарні, аптеки, старий цвинтар
  • Каолінові печери.
  • Мінеральне джерело
  • Поклади ртутної руди
  • Поляна Фурцевої
  • Санаторій-профілакторій «Дубриничі»

Перелік вулиць

  • вулиця Центральна
  • вулиця Шевченка
  • вулиця Тиха
  • вулиця Українська
  • вулиця Миру
  • вулиця Піонерська
  • вулиця Дружби
  • вулиця Островська
  • вулиця П.Тичини
  • вулиця Ужанська
  • вулиця Антона Кашшая
  • вулиця Берег
  • вулиця Гагаріна
  • вулиця Лесі Українки
  • вулиця Підгорбна
  • вулиця Горб
  • вулиця Станційна
  • вулиця Шахово

Відомі уродженці

  • Кашшай Антон Михайлович (1921—1991) — народний художник УРСР.
  • Лош́ак Іван Степанович (24. 02. 1913, село Дубриничі, нині Перечинського р-ну Закарпатської області (на той час Австро-Угорщина) — 19. 09. 1990, м. Пржібрам, Чехословаччина, похований у Празі) — скульптор, живописець і культурний діяч. Заслужений працівник культури Чехії. Від 1939 — живе у Празі. Член спілок українських митців «Студія» і «Штурса» (1940-ві рр.). У Празі закінчив Українську студію пластичного мистецтва (1940-ві рр.; кл. І. Кулеця, Р. Лісовського, К. Стаховського), де й викладав; навчався у Чеській Академії Мистецтв (1945–50; кл. О. Шпанієла, Я. Лауди, К. Покорного). Основні галузі — монументальна пластика, живопис. Учасник міжнародних виставок від 1950-х рр. Персональні виставки — у Празі, Пржібрамі, Ужгороді, Києві, Берліні, Будапешті (усі — 1980–90-ті рр.). Автор монументальних композицій і пам'ятників для м. Пржібрам, де працював 1958–90: «Ковалі» (1949), «Сталевар» (1950), «Композитор А. Дворжак» (1982), «Старий шахтар» (1987). Створював живописні натюрморти, пейзажі («Карлів міст», «Соняшники», «Натюрморт із фруктами», «Натюрморт із глечиком»), у яких відчутний вплив експресивної манери І. Кульця. Деякі скульптури і картини зберігаються у Закарпатському Художньому Музеї, галереях Чехії.

Туристичні місця

- Американський дзвін

- Єврейський слід в історії Дубриничів: тут ще збереглися приміщення єврейської молочарні, аптеки, старий цвинтар

- Каолінові печери.

- Мінеральне джерело

- Поклади ртутної руди

- Поляна Фурцевої

- Санаторій-профілакторій «Дубриничі»

- храм Успенія пр. богородиці. 1794

Примітки

  1. https://mek.oszk.hu/20800/20807/20807.pdf
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya