Дударець Михайло Аполонович

Миха́йло Аполо́нович Дударець (21.11.1899, містечко Ставище Таращанського повіту Київської губернії, нині селище Ставище Білоцерківського району Київської області — 19.05.1955, м. Банбері, шт. Західна Австралія, похований^[1] у м. Перт, Австралія) — військовий УНР, педагог.

Хорунжий піхоти Армії УНР, за участь у Зимовому поході нагороджений Залізним Хрестом. Хрест Симона Петлюри (03.11.1943^[2]). Член Товариства українських інженерів.

Закінчив 5 класів реальної школи у м. Тараща (1917). До 21 листопада 1920 року служив в Армії Української Народної Республіки: з жовтня 1918 року — у стрілецькій сотні під командуванням сотника Володимира Берези (м. Біла Церква), згодом — учасник повстання під командуванням отамана Юрка Тютюнника (до червня 1919 року).

Перебував у польських таборах для інтернованих (21.11.2020 — 10.05.1924), випускник Спільної військової юнацької школи (1923).

24 травня 1924 року прибув до Чехо-Словацької республіки. Навчався на матуральних курсах (м. Йозефів, 22.10.1924 — 07.06.1925). Зарахований на гідротехнічний підвідділ інженерного відділу Української господарської академії в м. Подєбради (13.11.1926), де здобув фах інженера (28.06.1932).

Виїхав до Німеччини, з 18 березня 1949 року^[3] — в Австралії.

Син Михайла Дударця Орлик (1944-2024^[4]) наприкінці 2010-х років відвідав Україну, де побував у Києві, Харкові та Запоріжжі^[5].

• Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942.
• Роман Коваль, Віктор Моренець. «Подєбрадський полк» Армії УНР. — К., 2015. Книга 1.