Дудикевич Володимир Феофілович

Дудикевич Володимир Феофілович
Дудикевич Володимир Феофілович
Народився	4 січня 1861; Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	23 червня 1922 (61 рік); Ташкент, Туркестанська АРСР, РРФСР
Громадянство	Австро-Угорщина
Діяльність	адвокат
Відомий завдяки	голова товариства «Русскій Народный Совет»
Alma mater	Віденський університет
Науковий ступінь	доктор юридичних наук[d]
Посада	посол до Галицького сейму[d]
Партія	Русская Народная Партія
	; ; ;

Володимир Феофілович Дудикевич (4 січня 1861, Станиславів (нині Івано-Франківськ) — 23 червня^[1], 1922 Ташкент) — правник, адвокат, політичний діяч Галичини, посол до Галицького крайового сейму. Лідер галицьких москвофілів, після їхнього розколу — новокурсник.

Біографія

Народився в сім'ї греко-католицького священника. Під час навчання очолював товариство студентів-москвофілів «Буковина». Ідеолог москвофільства, співзасновник і керівник «Русской народной организации» (1900 р.), член Ставропігійського інституту (1904 р.), редакцій часописів «Русское слово» і «Прикарпатская Русь».

Здобув ступінь доктора права у Віденському університеті. Працював директором гімназії в Станиславові, адвокатом у Коломиї.^[1]

Пізніше став лідером «Народного Совєта» Русской народной организации, послом до Галицького крайового сейму (9-го скликання, обраний в окрузі Лопатин — Броди — Радехів (IV курія), входив до складу «Російського клубу» («Русского клуба»), його голова в 1908—1909 роках, заступник — о. Колпачкевич Антоній^[2]). Проголосив «новий курс» галицьких москвофілів після їх розколу на старорусинів та «росіян» («русских», новокурсників) у 1909 році. Суть «нового курсу» полягала в засвоєнні модерної російської ідентичности. Член багатьох організацій москвофілів, голова «Кредитного общества самопомощи» в Коломиї.^[1]

Напередодні Першої світової війни переїхав до Києва, де очолив «Карпато-русский освободительный комитет» (під час російської окупації Галичини — «Русский народный совет Прикарпатской Руси»), координатор допомоги біженцям з Галичини до Росії.^[1] Співпрацював з російською окупаційною адміністрацією після захоплення Галичини російськими військами під час Першої світової війни. Після відступу російської армії втік до Росії, перебував на Поволжі; також у Середній Азії.

Розстріляний більшовиками в Ташкенті (за іншими відомостями помер у більшовицькій тюрмі^[1]).