Дюрбе Діляри-бікеч

Дюрбе Діляри-бікеч
Дюрбе Діляри-бікеч

44°44′48″ пн. ш. 33°52′57″ сх. д. / 44.74667° пн. ш. 33.88250° сх. д. / 44.74667; 33.88250
ТипТюрбе Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщинипам'ятка архітектури національного значення України[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна
РозташуванняБахчисарай
Тип будівлідюрбе
Будівництво1764
Реліквіїпоховання Діляри-бікеч
Дюрбе Діляри-бікеч. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Дюрбе Діляри-бікеч
Дюрбе Діляри-бікеч (Автономна Республіка Крим)
Мапа

CMNS: Дюрбе Діляри-бікеч у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Дюрбе Діляри-бікеч (крим. Dilâra bikeç dürbesi) — усипальниця XVIII ст. біля Південних воріт бахчисарайського Ханського палацу. Усипальниця зведена над могилою дружини хана Кирим Герая Діляри-Бікеч[2]. Відома під назвою «Мавзолей Прекрасної дівчини»[3].

Могильний камінь всередині дюрбе датований 1763 роком[2], проте датою зведення вважається 1764 рік[3].

Дюрбе розташоване на території великого цвинтаря у південно-східному куті Ханського палацу[2] та біля Південних воріт палацу[4]. Входить до пам'яток Бахчисарайського історико-культурного заповідника[5].

Архітектурні особливості

Дюрбе Діляри-бікеч є взірцем шатрових дюрбе у Криму та дюрбе-ротондою[2].

Основний план споруди — восьмигранник зі входом із західної сторони[3]. Над входом раніше була мармурова плита з написом: [Хай буде прочитана сура] «Фатіха, за душу покійної й помилуваної Діляри-бікеч»[6]

Низ споруди має цоколь[3]. Стіни зроблені з пиляного вапняку[7]. Стіни завершуються аттиком, на якому стоїть восьмикутний барабан, розвернений на 45°[3]. Кожна грань барабану має пілястри та 4 малі декоративні арки[2]. На фасаді на кожній грані розміщені по 3 декоративні арки, що утворює подвійний пояс[2]. Нижні арки виконані у стилі бароко[2]. Середня арка нижнього ряду на кожній грані утворює віконний отвір із залізними решітками, типовими для татарських пам'яток[2]. На момент обстеження пам'ятки Усеїном Боданінським та Борисом Засипкіним у 1927 році отвори були закладені камінням[2][3].

Купол дюрбе викладений із квадратної обпаленої цегли 0,28*0,28*0,03[2] (що було незвично для типових кам'яних дюрбе[2][3]) та покритий свинцем (пізніше — цементом)[2]. Над замком купола був поставлений «алем» — золочений кований півмісяць на кулях[2].

Дюрбе_Діляри-Бікеч у Бахчисараї (фото 2001 р.)

Всередині стіни та купол були оштукатурені та дуже просто розписані[2]. Також сліди розпису були знайдені на зовнішньому фасаді[3].

Борис Засипкін вбачав в архітектурному стилі дюрбе Діляри-бікеч поєднання східних традицій та західних впливів[3].

Зважаючи на припинення будівництва дюрбе після правління хана Кирим Ґерая через економічний і політичний занепад Кримського ханства, Усеїн Боданінський назвав дюрбе Діляри-бікеч «лебединою піснею розвитку шатрових дюрбе у Криму»[2].

Охорона пам'ятки

З 2020 року дюрбе Мехмед-бея входить до переліку пам'яток архітектури національного значення під назвою «Гробниця „Дюрбе Диляра-Бикеч“», охоронний номер у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України — 010077/9[8].

Зображення в мистецтві

Дюрбе Діляри-Бікеч на картині Карло Боссолі «Бахчисарай». (1820-ті роки)
Листівка 1910—1918 рр. із зображенням дюрбе Діляри-Бікеч, підписаного як Гробниця Марії Потоцької

Дюрбе Діляри-Бікеч зображене на картині італійського і швейцарського художника Карло Боссолі «Бахчисарай».

Через поему «Бахчисарайський фонтан» російського поета Олександра Пушкіна, в якій фігурує вигадана бранка хана Марія Потоцька, полька за походженням, у ХІХ дюрбе Діляри-Бікеч стали називати «Гробницею Марії Потоцької»[9][10]. За мотивами цієї легенди польський поет Адам Міцкевич написав вірш «Гробниця Потоцької», що увійшов до збірки «Кримські сонети».

У ХХ ст. міф про гробницю Марії Потоцької підтримували місцеві мешканці та екскурсоводи Ханського палацу[9][10]. Кримськотатарські письменники також створювали власні інтерпретації легенди про Марію Потоцьку [10].

Посилання

Примітки

  1. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2020-%D0%BF#Text
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с Боданинский У. Татарские «дюрбе»-мавзолеи в Крыму (Из истории искусства крымских татар) //Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. — 1927. — Т. 1.
  3. а б в г д е ж и к Засыпкин Б. Н. Памятники архитектуры крымских татар // Крым: общественно-научный и экскурсионный журнал. — 1927. — № 2 (4).
  4. Байцар, Андрій (26 червня 2017). Український Крим. Дюрбе Бахчисарая. baitsar.blogspot.com. Процитовано 04 серпня 2025.
  5. Бондаренко, Р.І. (2003). Бахчисарайський історико-культурний заповідник. resource.history.org.u. Процитовано 03 серпня 2025.
  6. Дюрбе Діляри-бікеч. www.pslava.info. Процитовано 4 серпня 2025.
  7. Дюрбе Діляри-бікеч. 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України. www.pslava.info. Процитовано 04 серпня 2025.
  8. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Постанова Кабінета Міністрів України від 25 червня 2020 р. № 518. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 4 серпня 2025.
  9. а б Гайворонський, Олекса. Легенди Бахчисарайського фонтану Частина IV: Витоки оповіді про Марію Потоцької. fotocvetov.com. Процитовано 4 серпня 2025.
  10. а б в Гайворонський, Олекса; Громенко, Сергій (08 січня 2021). Кримське ханство. Фонтан сліз і порятунок Бахчисарая. ua.krymr.com. Процитовано 04 серпня 2025.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya