Дяковський Юрій Іванович
Ю́рій Іва́нович Дяко́вський (27 лютого 1989, Стрий, Українська РСР — квітень 2014, Слов'янськ, Донецька область) — український студент та активіст, учасник Євромайдану.[1] В квітні 2014 під час розвідки в Донецькій області, потрапив у полон до російських сепаратистів та був закатований. Герой України (2015, посмертно). З життєписуМешкав Юрій Дяковський у місті Стрий. 2006 року закінчив Стрийську гімназію імені Митрополита Андрея Шептицького.[2] Захоплювався історією, правознавством та математикою. У 9 років мав юнацький розряд по шахах. У старших класах став переможцем 16 предметних олімпіад.[3] Згодом навчався в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.[1] У грудні 2013 року поїхав до Києва, де протягом кількох місяців брав участь у протестних акціях.[4] 10 лютого приєднався до київського осередку Правого сектору[2]. Відстоював барикади на Інститутській і Грушевського, неодноразово брав участь у патрулюванні Києва. Під час розстрілів на Інститутській отримав поранення в руку гумовою кулею, але попри це, кинувся рятувати інших поранених, допомагав витягати людей під час пожежі в Будинку профспілок. 20 лютого мав ще одне поранення в шию — куля пройшла в сантиметрі від сонної артерії.[3][5] Обставини загибеліЗ початком російської агресії на сході України разом із побратимами з «Правого сектора» проходив вишколи під Києвом, готуючись до війни, яку вважали неминучою. У квітні 2014 року разом з товаришами вирушив до міста Слов'янськ, Донецької області, з метою здійснення розвідки та зібрання інформації про сепаратистів.[1] Це була їхня власна ініціатива.[3] 16 квітня хлопці прибули до Харкова, того ж дня увечері рушили до кордону з Донецькою областю. Їх було п'ятеро: «Апостол» — Роман Постол, «Патріот» — Юрій Поправка, «Марк» — Іван Макаров, «Кірпіч» — Юрій Дяковський, та, за проханням, «Патріота», до них долучився «Вовк» — Віталій Ковальчук. У полон потрапив 17 квітня.[1] Того дня хлопці спробували пробратися до Слов'янська, але були виявлені сепаратистами. Зав'язався бій, в ході якого група розділилася. Постолу та Макарову пощастило повернутися до своїх. Поправка ще на початку бою заблукав і пізніше потрапив у полон на іншому блокпосту (в'їзд у Слов'янськ з боку села Глибока Макатиха). Ковальчук піймав попутню машину і поїхав у напрямку Ізюму, але машину зупинили сепаратисти і його також взяли в полон.[3] Дяковського сепаратисти помітили й оточили при переході греблею річки. Він до останнього відстрілювався, але набої швидко закінчилися. За свідченнями Ковальчука, якого пізніше вдалося звільнити, Дяковського били з особливою жорстокістю — як за те, що відстрілювався, так і за те, що відмовився перейти на російську. «Він був родом із Львівської області — відтак, автоматично ставав для бойовиків „лютим бандерівцем“ та ще більшою загрозою», — зазначив Ковальчук.[3] 28 квітня тіло Юрія Дяковського було знайдено в річці Казенний Торець поблизу Слов'янська з ознаками насильницької смерті, (там же 19 квітня знайшли і тіла Юрія Поправки і Володимира Рибака).[6][1] Тіло було настільки понівечене, що рідні впізнали хлопця лише за шрамом на шиї, який залишився від кулі.[3] Після тривалих переговорів з терористами, 5 травня тіло Дяковського віддали представникам Донецької облдержадміністрації і перевезли до Донецька, звідки труна з тілом загиблого вирушила до Стрия.[3] Похований 8 травня 2014 року в рідному місті. Попрощатись з Юрком прийшли тисячі містян. Люди стояли вздовж дороги, по якій несли труну з Юрком, і скандували: «Герої не вмирають!».[1] У Юрка залишилися батьки, брат Олег. Нагороди
Вшанування пам'яті
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
