Дяченко Олександр Григорович

Дяченко Олександр Григорович
Народився20 листопада 1949(1949-11-20) Редагувати інформацію у Вікіданих
Полтавська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер8 листопада 2024(2024-11-08)[1] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархеолог, науковець, викладач Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХДУ імені О. М. Горького (1971) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьархеологія
ЗакладБєлгородський державний університет
ХДІК
Belgorod Regional Homeland Museumd
Бєлгородський державний технологічний університет ім. В. Г. Шухова Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадазавідувач кафедри[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат історичних наук (1983)
Науковий керівникШрамко Борис Андрійович Редагувати інформацію у Вікіданих

Олександр Григорович Дяченко (нар. 20 листопада 1949, Хорошки[2][3] або Костівка[4] Полтавської області УРСР) — український російський археолог, науковець, викладач, професор, дослідник черняхівських, слов'янських і давньоруських пам'ятників в басейнах Ворскли і Сіверського Дінця[2].

Біографія

У 1971 році закінчив історичний факультет Харківського університету. У 1971—1973 роках служив у радянській армії, потім працював секретарем комітету ВЛКСМ Харківського технічного училища зв'язку № 2 (1973—1974), інструктором відділу комсомольських організацій Харківського міськкому ВЛКСМ (1974—1975), викладачем Харківського університету (1975—1982)[4]. У складі університетської археологічної експедиції 1975 року виявив чотири стародавні поселення біля села Баранове[5].

У 1983 році під керівництвом Б. А. Шрамко захистив у Московському університеті кандидатську дисертацію «Слов'янські пам'ятники VIII — середини XIII ст. в басейні Сіверського Дінця», після чого був запрошений на посаду старшого викладача в Бєлгородський педагогічний інститут[6][4]. У 1984—1990 роках обіймав посаду доцента кафедри історії СРСР і проректора заочного навчання, керував Слов'яно-російською археологічною експедицією[7]. У 1990 році висував свою кандидатуру на посаду ректора інституту[8].

З 1990 року викладав у Харківському державному інституті культури, де очолював кафедру загальної історії та музеології (1996—1997). У 1991—1993 роках був директором Харківського Міжрегіонального центру охорони пам'яток історії та культури, а також науково-виробничого центру «Аркона» протягом 1994—1996 років. Входив до складу бюро Центрально-Чорноземної секції Наукової ради РАН з історичної демографії та історичної географії (1991—1994), працював на посаді вченого секретаря Харківської обласної координаційної ради з проблем давньої історії та археології України (1992—1994). У 1997—1999 роках-заступник директора з наукової роботи Бєлгородського історико-краєзнавчого музею та завідувач археологічним відділом. З 1999 року-доцент, професор, завідувач секцією гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Інженерно-економічного інституту при Бєлгородському технологічному університеті, за сумісництвом — доцент кафедри українознавства Бєлгородського державного університету[9].

Брав участь в археологічних дослідженнях поселень I тис. н. е. (Війтенки, Занки) і давньоруського часу (Донець, Хотмизьк, Гайдари, Кропивне), а також масштабні розвідувальні обстеження Бєлгородський і Ізюмської оборонних ліній XVII століття[4].

Основні праці

Примітка

Джерела

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya