Діагностичний перитонеальний лаваж Діагностичний перитонеальний лаваж (ДПЛ)— це екстрена хірургічна процедура, яка використовується з діагностичною метою, для виявлення крові в черевній порожнині та визначення необхідності проведення лапаротомії після травми живота. Спецальний катетер вводять у черевну порожнину з подальшою аспірацією її вмісту (часто після введення та розчинення такого вмісту кристалоїдним розчином). Діагностичний перитонеальний лаваж є найбільш корисним у гемодинамічно нестабільних пацієнтів із тупою травмою живота або в пацієнтів із проникаючим пораненням. ДПЛ може бути корисним і для оцінювання стану органів черевної порожнини у гемодинамічно стабільних пацієнтів, якщо метод FAST і КТ недоступні. Коли КТ та/або FAST доступні, ДПЛ використовують рідко, оскільки метод є інвазивним і потребує хірургічного досвіду.[1] Процедуру вперше описав у 1965 році Хаузер Рут.[2] Переваги та недоліки процедуриПеревагами процедури є:
Недоліками процедури є:
ДПЛ потребує декомпресії шлунка та сечового міхура для запобігання ускладнень.[1] Заочеревинні ушкодження товстої кишки можуть бути не виявлені під час виконання ДПЛ.[1] ДПЛ має низьку специфічність, виявляючи багато пошкоджень з кровотечею, що не потребують хірургічного втручання, що призводить до високого показника негативних результатів лапаротомії. ДПЛ є інвазивним методом, оскільки під час процедури існує ризик ятрогенного пошкодження органів черевної порожнини. ДПЛ також не дозволяє виявити заочеревинні ушкодження. Тим не менш, ДПЛ є більш чутливим для діагностики ушкодження брижі, діафрагми та порожніх органів, ніж E-FAST, тому що ці ушкодження (і менший обсяг крововиливу, якими вони супроводжуються) важче візуалізувати на знімках.[3] ПоказиУ пацієнтів із порушеннями гемодинаміки необхідно оперативно виключити наявність кровотечі в черевній порожнині методом FAST або ДПЛ. Гемодинамічно нестабільні пацієнти з множинними тупими травмами мають бути негайно обстежені на наявність внутрішньочеревної кровотечі або забруднення вмістом шлунка або кишківника.[1] Основними показами до проведення процедури є:
У поодиноких випадках ДПЛ показаний при доступній візуалізації, наприклад, при гіпотонії у поєднанні з нечітким результатом дослідження E-FAST, або якщо результати дослідження показують наявність в порожнині малого тазу вільної рідини, яка скоріше є асцитом, а не кров'ю, за відсутності видимих пошкоджень паренхіматозних органів.[3] ПротипоказиЄдиним протипоказанням до проведення ДПЛ є наявність очевидних показань до лапаротомії (наприклад, вогнепальне поранення черевної порожнини або бічної та здухвинної ділянки живота, інші проникні ушкодження черевної порожнини з шоком, евісцерацією, пронизанням сторонніми предметами).[1][3] Відносними протипоказаннями до ДПЛ є попередні операції на черевній порожнині, морбідне ожиріння, прогресуючий цироз і наявність коагулопатії.[1] Техніка виконанняНайбільш поширеними методами ДПЛ є:
Відкритий, напіввідкритий або закритий (за Сельдінгером) інфрапупковий метод допускається до виконання лише кваліфікованими медичними працівниками.[1] У пацієнтів із переломами кісток таза перевагу надають відкритому надпупковому доступу, щоб уникнути проникнення в передню передочеревинну гематому таза. У пацієнтів із явною вагітністю використовується відкритий надпупковий доступ, щоб уникнути пошкодження збільшеної матки.[1] Після створення хірургічного доступу та введення катетера в черевну порожнину, проводиться перітоніальний лаваж — якщо кров не аспірована, під'єднується мішок з теплим розчином для промивання до катетера за допомогою трубки від системи для внутрішньовенного вливання і дають рідині текти в черевну порожнину. Вводять 1 літр дорослим та 10 мл/кг дітям. Відразу після введення рідини, опускають практично порожній пакет із розчином набагато нижче за рівень живота і дають рідині повернутися назад у мішок. Об'єм рідини в 250 мл буде достатнім, але краще заповнити якнайбільше. Отримана рідина відправляється на аналіз.[3][4] Якщо відтік рідини слабкий, можливо сальник блокує отвори катетера. Відтік рідини можуть покращити пальпація черевної порожнини, зміна положення пацієнта для покращення потоку промивної рідини або невелика зміна положення катетера.[3] Оцінка результату процедуриАспірація шлунково-кишкового вмісту, рослинних волокон або жовчі через промивний катетер потребує проведення лапаротомії. Аспірація 10 см3 або більше крові в гемодинамічно нестабільних пацієнтів потребує лапаротомії.[1] Перітоніальний лаваж є позитивним у наступних випадках:[3]
Негативний результат лаважу не виключає пошкодження інших солідних органів, перфорації внутрішніх органів, розривів діафрагми або пошкодження заочеревинного простору.[3] УскладненняНайчастіше ускладненням процедури є:
Див. такожПримітки
ПосиланняДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
