Дівоче Поле

село Дівоче Поле
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Олександрійський район
Тер. громада Попельнастівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA35080130040074713 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване до 1932 р.
Населення 288
Поштовий індекс 28050
Телефонний код +380 5235
Географічні дані
Географічні координати 48°44′32″ пн. ш. 33°23′56″ сх. д. / 48.74222° пн. ш. 33.39889° сх. д. / 48.74222; 33.39889
Середня висота
над рівнем моря
142 м
Місцева влада
Карта
Дівоче Поле. Карта розташування: Україна
Дівоче Поле
Дівоче Поле
Дівоче Поле. Карта розташування: Кіровоградська область
Дівоче Поле
Дівоче Поле
Мапа
Мапа

Ді́воче По́ле — село в Україні, у Попельнастівській сільській громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Населення становить 288 осіб.

Населення

В 1859 році в Дівочому Полі мешколо 353 особи.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 373 особи, з яких 165 чоловіків та 208 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 365 осіб.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 92,24 %
російська 2,77 %
молдовська 2,49 %
вірменська 1,11 %
румунська 1,11 %
інші 0,28 %

Історія

Село Дівоче Поле розташоване на перетині двох балок - Зайцевої та Бабцевої. Історія заселення цієї території сягає в глибину віків.(за переказами старожилів, близько 400 років). Наявність родючих зе­мель степового краю, та багатьох озер приваблювали первісних лю­дей про що свідчать знахідки. Так на території сучасного гаража під час проведення земляних робіт була знайдена кам'яна сокира. А під час польових робіт було знайдено бронзове вістря списа. Лю­ди селилися на березі Великого і Малого озер, тому їх поселення називалися Велике і Мале Озерище (с. Дівоче Поле і Петрозагір'я).

Перша згадка про село зустрічається в архівних документах датованих XVІІ століттям. У трилогії М. Старицького згадується, що Богдан Хмельницький зі своїми прибічниками козаками коли ішов із Чигирина на Жовті Води піднімати повстання взимку 1648 року проходив через Дівоче Поле і ночував у «Голубовому лісі». Вважають, що ліс так називається тому, що в ньому було багато голубів.

До початку XVІІІ століття село називалося Велике Озерище. Його жителі були кріпосними людьми. А назва Дівоче Поле пов'язана з легендою.

Жив у нашому селі польський пан із знатного роду. Було у пана багато землі. А коли пан постарів, то передав землю своїм дітям. В нього в сім'ї був один син і декілька доньок. Ті поля, які були ближче до його оселі, він віддав дівчатам. Звідси і назва - Дівоче Поле. Сина звали Петро, йому батько віддав землі за горою, звідси і назва Петрозагір'я.

Всі найважливіші події, які відбувалися в суспільстві, на Україні, торкнулися і цього села. Це і покріпачення селян Катериною II, і відміна кріпосного права 1861, і революція 1905-1907 років, Жовтнева 1917 року . Напередодні селянської реформи в 1859 році в Дівочому Полі було 56 дворів з населенням 353 чоловіки. На території Дівочепільської сільської ради крім с. Дівоче Поле розташовані такі населені пункти: Петрозагір'я (Мале Озерище), засноване біля 1826 року, село Трудівка, засноване в 50-х роках XІX століття, та село Новозолотарівка, яке виникло в 1924 році. Назва села Трудівка за переказами старожилів також пов'язана з легендою.

Тут працювали кріпосні люди (середина XІX століття ). Їх роботу приїхала перевіряти пані. Місцевість тут була така, що їй прийшлося іти з гори на гору і вона весь час повторювала слово "трудно". Звідси і назва Трудовка - Трудівка.

Легенди

Плакуща балка

Колись давно,багато років тому в нашому селі жила дівчина і хотіла вийти заміж за коханого хлопця, але батько їй не дозволяв. Тоді вона пішла, убита горем, в цю балку і утопилась. А в цій балці були природні джерела і трясовина. Природа наділила цю місцевість якимись дивними звуками, що були схожі на людський плач. Люди говорили, що то плаче утоплениця. Тому цю балку і назвали від слова „плач" „плакуча"-„Плакуща". Старожили говорили, що балку старались обходити, особливо у вечірній час, коли чулись звуки схожі на плач. Ще 50 років тому в цій балці були джерела і вода, а в наші дні це вже суха балка. Пройшло багато років, змінилася місцевість, а назва, пов'язана з легендою залишилась.

Наречена-утоплениця

Молодята їхали із с. Червона Кам'янка після вінчання у церкві, на містку у балці карета перевернулась і наречена втопилася. З тих пір з води чулися дивні звуки, схожі на дівочий плач. Говорили, що то плаче наречена-утоплениця за своєю долею нещасливою.

Див. також

Примітки

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya