Ебергард Кінцель

Ебергард Кінцель
Ебергард Кінцель
нім. Eberhard Kinzel
	Генерал-майор Кінцель (1943).
Народився	18 жовтня 1897 ; Friedenaud, Темпельгоф-Шенеберг, Берлін, Німецька імперія
Помер	23 травня 1945 (47 років) ; Ідштедт, Шлезвіг-Фленсбург, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	1914 — 1945
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди
	Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Ебергард Кінцель (нім. Eberhard Kinzel; 18 жовтня 1897 — 25 червня 1945) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Учасник Першої світової війни. В 1919 році — член фрайкору Офена. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 10 листопада 1938 року — начальник відділу Східних іноземних армій Генерального штабу сухопутних військ. 1 травня 1942 року переведений в резерв фюрера. З 23 травня — начальник штабу 29-го армійського корпусу. 11 листопада знову відправлений в резерв. З січня 1943 по липень 1944 року — начальник штабу групи армій «Північ». З вересня 1944 року — командир 570-ї (згодом 337-ї) народно-гренадерської дивізії. З березня 1945 року — начальник штабу групи армій «Вісла». 3 травня брав участь у переговорах з фельдмаршалом Бернардом Монтгомері. Після капітуляції Німеччини очолив штаб зв'язку 21-ї групи армій. Наклав на себе руки.

Сім'я

19 травня 1921 року одружився з Каролою Йон. В шлюбі народились 2 сини (1922 і 1924) і дочка (1927).

Пілот-ас Гюнтер Лютцов був племінником Кінцеля.

Звання

Доброволець (16 жовтня 1914)
Єфрейтор (16 грудня 1914)
Фанен-юнкер (25 січня 1915)
Фенріх (8 травня 1915)
Лейтенант (30 липня 1915)
Оберлейтенант (31 липня 1925)
Гауптман (1 лютого 1932)
Майор (1 січня 1936)
Оберстлейтенант Генштабу (1 березня 1939)
Оберст Генштабу (1 лютого 1941)
Генерал-майор (1 січня 1943)
Генерал-лейтенант (1 вересня 1943)
Генерал піхоти (20 квітня 1945)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (29 липня 1918)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (28 вересня 1939)
- 1-го класу (25 червня 1940)
Орден Хреста Свободи 2-го класу з дубовим листям і мечами (Фінляндія; 25 березня 1942)
Лицарський хрест Залізного хреста (23 грудня 1942)

Література

Dermot Bradley (Hrsg.): Deutschlands Generale und Admirale. Teil 4: Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 6: Hochbaum — Klutmann. Biblio-Verlag, Osnabrück 2002, ISBN 3-7648-2582-0, S. 458—460.
Vgl. Karel Magry, The suicide of General Kinzel, in After the Battle, No. 128 (2005), S. 30–34.
Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 182