Евальд фон Кляйст-Шменцин
Евальд Альберт Фрідріх Карл Леопольд Арнольд фон Кляйст-Шменцин (нім. Ewald Albert Friedrich Karl Leopold Arnold von Kleist-Schmenzin; 22 березня 1890, Дубберов, Померанія, Королівство Пруссія, Німецька імперія — 9 квітня 1945, Плетцензее, Берлін, Німеччина) — німецький юрист, консервативний політик, противник нацизму й учасник змови 20 липня. 9 квітня 1945 року страчений на гільйотині. БіографіяНародився в сім'ї королівського прусського ротмістра Германа фон Кляйста (1849—1913) та його дружини Єлизавети (1863—1945). Вивчав юриспруденцію в Лейпцигу та Грайфсвальді, деякий час провів на цивільній службі, брав участь у Першій світовій війні як офіцер. Після війни вів життя поміщика у сімейних володіннях. Як консерватор і монархіст, виступав проти Веймарської республіки[4], підтримував націонал-консервативну Німецьку національну народну партію, а у 1929—1933 роках очолював її[5]. З прихильністю Кляйст-Шменцина християнським ідеалам пов'язане його членство в ордені Святого Іоанна (Бранденбурзький бейлівік): 1922 року він став Почесним Лицарем, а 1935 року підвищений до Лицаря Справедливості[6][7]. Був активним противником нацизму, 1933 року після приходу Гітлера до влади його двічі ненадовго заарештовували. 1938 року здійснив поїздку до Великої Британії як таємний емісар адмірала Вільгельма Канаріса і генерал-полковника Людвіг Бека, щоб проінформувати британський уряд про опозицію Гітлеру всередині Німеччини. Він використав свої зв'язки з Вінстоном Черчиллем і Робертом Вансітартом, щоб спробувати змінити британську політику умиротворення на політику, основану на застосуванні сили. Він вважав, що тільки в тому випадку, якщо британці будуть готові застосувати силу для підтримки Чехословаччини, опозиція в Німеччині отримає необхідну підтримку серед німецького верховного командування для виступу проти Гітлера. Черчилль погодився, що зміна керівництва в Німеччині була б гарною ідеєю, і навіть направив Гітлеру різкий лист, але оскільки Черчилль ще не був прем'єр-міністром, це не мало жодного впливу. Спроби Кляйста-Шменцина змусити британців змінити свою політику провалилися, як і низка інших пізніших місій, відправлених противниками нацистів[8]. Кляйст-Шменцін, як і раніше, підтримував ідею повалення Гітлера. У зв'язку з цим у 1942 та 1943 роках він зустрічався з Карлом Фрідріхом Герделером, консерватором й учасником антигітлерівського опору, який теж виступав за державний переворот. Кляйст-Шменцин проник у найближче оточення змовників. У січні 1944 року переконав свого сина Евальда-Генріха вчинити вбивство Гітлера, пожертвувавши своїм життям[9]: він повинен був підірвати себе і Гітлера двома ручними гранатами, захованими під новою уніформою, яка мала демонструватися Гітлеру (за іншими даними, вибухівка мала знаходитись у його портфелі). Однак зустріч Кляйст-Шменцина-молодшого з Гітлером не відбулася[10][11]. Кляйст-Шменцин підтримав план Клауса фон Штауффенберга вбити Гітлера за допомогою портфельної бомби, яку граф мав відвезти до Вольфсшанце у Східній Пруссії. Готуючись до перевороту, Штауффенберг призначив Кляйста-Шменцина політичним представником у військовому окрузі Штеттін[12]. Вибух бомби Штауффенберга не вбив Гітлера. Наступного дня після замаху Кляйст-Шменцина заарештували, 23 лютого 1945 року він постав перед нацистським «Народним судом», де його засудили до страти за участь у змові[13]. Його гільйотинували у в'язниці Плетцензее в Берліні 9 квітня 1945 року, за місяць до закінчення війни[12]. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
