Евелін Берінг, 1-й граф Кроумер

	Евелін Берінг, 1-й граф Кроумер; Evelyn Baring, 1st Earl of Cromer
	Евелін Берінг, 1-й граф КроумерЛорд Евелін Берінг (1895)
Народження:	26 лютого 1841; Кромер, Норфолк, Англія
Смерть:	29 січня 1917 (75 років); Лондон
Країна:	Велика Британія
Освіта:	Королівська військова академія і Штабний коледж у Камберлі
Партія:	Ліберальна партія
Рід:	Берінг[nl]
Батько:	Генрі Берінг[en]
Мати:	Сесілія Енн Віндгем
Шлюб:	леді Кетрін Тінн[en], ; Етель Еррінгтон
Діти:	Ровленд Берінг, 2-й граф Кромер[en], ; Віндгем Берінг, ; Евелін Берінг, 1-й барон Говік з Ґлендейла[en], ; Луїза Софія, нар. 1864
Нагороди:	член Лондонського королівського товариства медаль Альберта (1907)
	Медіафайли у Вікісховищі

Евелін Берінг, 1-й граф Кроумер (англ. Evelyn Baring, 1st Earl of Cromer; нар. 26.2.1841 26 січня 1841, Кромер, Норфолк, Англія — 29 лютого 1917, Лондон) — британський державний діяч і дипломат, як генеральний консул він був представник британського колоніального панування в Єгипті на рубежі 19-го і 20-го століть.^[1] Почесний член Британської академії (1916).

Життєпис

Берінг був дев'ятим сином Генрі Берінга^[en] та його другої дружини Сесілії Енн (уродженої Віндгем). Англійська гілка родини Берінгів^[en] походить від Йоганна Берінга^[de] (пізніше «Джон»), який емігрував з Німеччини в 1717 році. Син Джона, сер Френсіс^[en], був засновником банку Берінгів^[en]. Генрі був третім сином сера Френсіса. Коли він помер у 1848 році, семирічного Евеліна віддали до школи-інтернату. Коли йому було 14 років, він вступив до Королівської військової академії, яку закінчив у 17 років, отримавши звання лейтенанта Королівської артилерії. Спочатку його відправили до батареї на острові Корфу.

Перебуваючи на Корфу, Берінг усвідомив власну неосвіченість і почав кампанію самоосвіти, вивчаючи грецьку та вільно володіючи італійською. Він також завів коханку і став батьком позашлюбної дочки, Луїзи Софії. 1862 року він прийняв посаду ад'ютанта сера Генрі Сторкса^[en], верховного комісара Іонічних островів. Ця позиція припинилася в 1864 році, коли Корфу приєднався до Греції. Пізніше, у 1864 році, Сторкса призначили губернатором Мальти, знову найнявши Берінга помічником. Наступного року Берінг супроводжував Сторкса на Ямайку, де Сторкс очолював офіційне розслідування Повстання в повстання в Морант-Беї. У 1868 році Берінга було обрано для вступу до Штабного коледжу армії, який він закінчив наприкінці 1869 року. Потім він два роки працював у військовому відомстві, допомагаючи впроваджувати реформи після Кримської війни. У 1871 році він отримав звання другого капітана.

Коли військова кар'єра йому не сподобалася, Берінг поїхав до Індії в 1872 році як особистий секретар свого двоюрідного брата лорда Нортбрука^[en], віце-короля Індії, і швидко виявив, що має хист до управління. Після відставки Нортбрука в 1876 році Берінг повернувся до Англії та одружився з Етель Еррінгтон, донькою сера Роуленда Еррінгтона, 11-го баронета. Він був призначений кавалером Ордена Зірки Індії (CSI) і підвищений до майора в 1878 році. Наступного року він звільнився з армії.