Едмунд Тейлор ВіттекерЕдмунд Тейлор Віттекер (англ. Edmund Taylor Whittaker; 24 жовтня 1873, Саутпорт, Ланкашир, Англія, Велика Британія — 24 березня 1956, Единбург, Шотландія, Велика Британія) — англійський математик, фахівець із прикладної математики, математичної фізики та теорії спеціальних функцій. ЖиттєписЕдмунд Тейлор Віттекер народився в Саутпорті (Ланкашир, Англія) 24 жовтня 1873 року в родині Селіни Септіми Тейлор (Selina Septima Taylor) і Джона Віттекера (John Whittaker). Він навчався в Манчестерській граматичній школі[en], а потім отримав стипендію для навчання в Триніті-коледжі Кембриджського університету[12]. Едмунд Тейлор Віттекер почав вчитися в Триніті-коледжі 1892 року. Серед його наставників були математики Ендрю Форсайт[ru] і Джордж Дарвін. 1895 року Віттекера визнано другим серед найкращих студентів-математиків Кембриджського університету (англ. Second Wrangler)[12]. 1896 році Віттекера обрано членом ради Триніті-коледжу (англ. Fellow of Trinity College). Після цього він почав викладати і, зокрема, вніс значні зміни в курс математичного аналізу, які згодом відобразив у книзі «Курс сучасного аналізу[en]» (1902; починаючи з видання 1915 року співавтором цієї книги є Джордж Невілл Вотсон[ru]). Він також читав курси з електрики та магнетизму, астрономії й геометричної оптики[12]. 1901 року Віттекер одружився з Мері Фергюсон Макнейтен Бойд (Mary Ferguson McNaghten Boyd), дочкою шотландського священника Томаса Бойда. Згодом у них народились три сини і дві дочки, причому середній син, Джон Макнейтен Віттекер[en], теж став відомим математиком[12]. Від 1901 до 1906 року Віттекер був секретарем Королівського астрономічного товариства, а протягом 1906—1912 років — Королівським астрономом Ірландії, а також професором астрономії Дублінського університету, де, крім астрономії, він також викладав математичну фізику[12]. 1905 року Віттекера обрано членом Лондонського королівського товариства, яке 1931 року нагородило його медаллю Сильвестра, а 1954 року — медаллю Коплі. Віттекер був членом Лондонського математичного товариства, а в 1928—1929 роках — президентом цього товариства[12]. 1912 року Віттекер переїхав до Единбурга, де він отримав посаду завідувача кафедрою математики Единбурзького університету (яка була вакантною після того, як у листопаді 1911 помер попередній керівник кафедри Джордж Кристал[en]). Там Віттекер і продовжував працювати до виходу на пенсію 1946 року[12]. Наукові результатиОсновні роботи Віттекера присвячені математичному аналізу, зокрема чисельному аналізу. Він працював над диференціальними рівняннями у часткових похідних і, зокрема, отримав розв'язок тривимірного рівняння Лапласа. Він також цікавився теорією відносності і теорією електромагнетизму, зокрема, побудовою розв'язків для рівнянь Максвелла[12]. Частина праць Віттекера присвячена історії науки, зокрема, книга «Історія теорії ефіру і електрики, від часів Декарта до кінця XIX століття» (A History of the Theories of Aether and Electricity, from the Age of Descartes to the Close of the Nineteenth Century, 1910)[12]. Див. такожПримітки
|
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
