Едуард Гакен
Едуард Гакен (чеськ. Eduard Haken, 22 березня 1910, с. Шклинь, Чаруківська волость, Луцький повіт, Волинська губернія — 12 січня 1996, Прага) — чеський оперний співак, володар виразного басу, що дозволяв йому виконувати як ліричні, так і комедійні партії, за походженням — волинський чех. Лауреат Державної премії Уряду ЧССР (1953), Заслужений артист ЧССР (1958), Народний артист ЧССР (1964). Широку популярність та визнання отримав за виконання сільського свата Кецала в опері «Продана наречена» Бедржіха Сметани та Водяного в опері «Русалка» Антоніна Дворжака[7]. За понад 50-річну творчу кар'єру виконав понад 60 партій в оперних творах, що звучали як у Національному театрі в Празі, так і на інших оперних сценах світового рівня. Його голос зберігається на численних оперних записах, зроблених звукозаписною компанією «Supraphon»[8]. ЖиттєписНародився в родині волинських чехів в селі Шклинь (нині Горохівського району Волинської області), куди з півночі Чехії емігрувала родина його батька в кінці ХІХ століття[9]. У 1928 році закінчив Луцьку гімназію[10]. У 1929 році переїхав до Праги, щоб, як і старший брат Ярослав, вивчати медичну справу — так бажали їхні батьки. Крім медичної справи Едуард спробував себе в архітектурі та сільському господарстві, проте єдиною закінченою його освітою є медична, у якій він зрештою отримав ступінь магістра[9]. Навчання на медичному факультеті Карлового університету припинив у 1932 році, у зв'язку зі смертю брата, який його фінансово підтримував[11]. Едуард знайшов місце асистента лікаря загальної практики Полака, де пропрацював до переїзду до Оломоуця у 1938 році. Ще з гімназійних часів Едуард захоплювався театром і є згадки про виконання ним ролі Возного з п'єси Івана Котляревського «Наталка-Полтавка», яку поставили учні старших класів Луцької гімназії у 1927 році[12]. У 1930—1937 роках у Празі паралельно з вивченням медичної справи він брав приватні уроки співу в українського тенора Дмитра Левитського[10]. Саме Дмитро Левитський подав кандидатуру Едуарда Гакена для участі у конкурсі, оголошеному для добору членів оперного хору Національного театру Чехії у 1935 році[13]. Гакен переміг у цьому конкурсі та отримав тимчасове місце в хорі терміном на 2 роки, а разом з цим і можливість удосконалювати свій голос та акторські здібності під пильним наглядом Бедржіха Плашке, тодішнього заступника керівника оперного хору Вацлава Таліха[14]. У 1938 році отримав пропозицію від Міського театру Оломоуця, де за три роки швидко вийшов на рівень соліста опери, виконав понад 30 партій та отримав визнання аудиторії та критиків[11]. Під час гастролей він двічі виступав в Національному театрі, у тому числі з партією сільського свата Кецала в опері «Продана наречена» Бедржіха Сметани. З 1 серпня 1941 року — соліст Національного театру в Празі[15], у якому працював майже до кінця життя. У 1957 році мав тримісячну навчальну подорож до Італії, де вчився у Аполлона Гранфорте[16][17]. Пізніше удосконалював техніку співу бельканто на спеціальних курсах, що були організовані для артистів Національного театру у 1962 році. Був одним з небагатьох оперних співаків, які практикували і концертні виступи — кантатний спів та ораторії[11]. Одним з відомих концертних виступів Едуарда Гакена є виконання ним «Біблейських пісень» Антоніна Дворжака у 1982 році. Протягом життя намагався уникати участі в політичній діяльності, проте, імовірно під тиском комуністичної влади[13][18], став одним з підписантів Антихартії[19]. Після виходу на пенсію у 1991 році брав участь у концертах та інших творчих заходах. Останнім документованим виступом Едуарда Гакена вважається його участь у постановці режисера Яна Пітінського в Театрі «Na zábradlí» в 1995 році[10]. Помер 12 січня 1996 року, похований на Вишеградському цвинтарі поруч з дружиною та найкращим другом, Бено Блахутом. Професійна діяльністьЗа понад 50 років роботи Едуарда Гакена у Національному театрі він виступив у понад 200 прем'єрах[11], а в репертуарі театру не залишилось басової партії, яку б він не співав. Серед найвідоміших[10][13]:
Найвидатнішими з його понад шістдесяти оперних партій вважаються партії Водяного в опері «Русалка» Антоніна Дворжака та Кецала в «Проданій нареченій» Бедржіха Сметани[7][20]. Водяний у його виконанні увічнений в телефільмі «Русалка», знятому у 1975 році, режисер Богуміл Зоул[13], Кецал — у телефільмі «Продана наречена» 1962 року. За спогадами його дочки Марії Гакенової найближчою особисто йому була роль Сватоплука у «Вирі» Еугена Сухоня[16]. Гастрольні виступиЕдуард Гакен брав участь у регулярних закордонних гастролях Національного театру — за час кар'єри оперного співака він виступав у[10]:
Як соліст Гакен отримував запрошення щодо виступів в Ковент-Гарден (1945) та в Метрополітен-опера[22], а також пропозицію річного контракту у Віденській державній опері (1958), проте внаслідок обмежень комуністичного режиму не зміг ними скористатись[10]. Багато гастролював містами і містечками Чехії. Оцінка творчостіЕдуард Гакен, голос якого часто характеризують як «унікальний»[13] та «неповторний»[7][16], завдяки своїй акторській майстерності, артикуляції та використанню внутрішнього резонансу як в техніці співу, так і через вжиття в образ, «створював нові, набагато глибші, незвичні для того часу постаті своїх героїв, які згодом ставали еталоном для наступників»[13][16]. За словами критиків, на сцені Національного театру він:
Відзнаки
У 1993 році отримав статус почесного громадянина міста Літомишль[23], а в 1995 році — міста Ческа Тржебова[24]. Особисте життяЩе з часу спільної роботи товаришував з видатним чеським оперним тенором Бено Блахутом, з яким також мав спільні творчі проекти[13]. У 1947 році Едуард Гакен одружився з акторкою Марією Глазровою, з якою познайомився ще за часів Другої світової війни під час відвідання її виступу в ролі Зузани Воїрової в однойменній п'єсі. Дружина відвідувала усі його виступи та була головним його театральним консультантом і критиком[9]. Від шлюбу у 1948 році народилася донька Марія Гакенова[24]. Едуард завжди пам'ятав про своє походження і всіляко підтримував громаду волинських чехів, які реемігрували з України — премію, що була видана йому Урядом ЧССР, він роздав своїм землякам[16]. Як уродженець Волині Едуард Гакен брав участь і в житті української громади Праги, зокрема влаштовував концерти українських пісень, де «чехи і українці в Празі довго, аж до його смерті в 1996 році могли насолоджуватись голосом Едуарда Гакена. На кожній зустрічі з громадою, наприклад, на Шевченківських вечорах, Едуард Гакен завжди співав із радістю».[22] Підтримував дружні стосунки з представниками української громади в Празі, зокрема, Федором Стешком, Філаретом та Миколою Колессами, Платонідою Щуровською-Росиневич. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
