Ееро Ярнефельт

Ееро Ярнефельт
Ееро Ярнефельт
фін. Eero Järnefelt
	Ееро Ярнефельт, Автопортрет
При народженні	фін. Erik Nikolai Järnefelt
Народження	8 листопада 1863; м. Війпурі (Карелія)
Смерть	15 листопада 1937 (74 роки)
	м. Гельсінкі, Фінляндія
Поховання	Гієтаніємі
Національність	фін
Країна	Фінляндія
Жанр	живопис
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	художник
Напрямок	Реалізм
Відомі учні	Johannes Gebhardd
Працівник	Гельсінський університет
Член	Шведська королівська академія вільних мистецтв і Lake Tuusula Artist Communityd
Батько	Ярнефельт Олександр Густавович
Мати	Elisabeth Järnefeltd
У шлюбі з	Saimi Järnefeltd
Діти	Heikki Järnefeltd
Брати, сестри	Aino Sibeliusd, Arvid Järnefeltd, Армас Ярнефельт і Kasper Järnefeltd
Роботи в колекції	Фінська національна галерея, Національний музей Швеції, City of Pori art collectiond, Turku Art Museumd, Kuopio Art Museumd, Mikkeli Art Museumd, Hämeenlinna Art Museumd, Національний архів Фінляндії, Ермітаж, Järvenpää Art Museumd, HAM Helsinki Art Museumd, Tampere Art Museumd, Національний музей Фінляндії, Естонський художній музей і Helsinki University Museum Flamed
Нагороди
	Ееро Ярнефельт у Вікісховищі

Ееро Ярнефельт (фін. Eero Järnefelt; *8 листопада 1863, м. Війпурі (Карелія) — 15 листопада 1937, м. Гельсінкі (Фінляндія) — фінський живописець, графік, портретист та пейзажист, представник реалізму.

Біографія

Ееро Ярнефельт народився у місті Війпурі (тепер Виборґ, Росія), незабаром після переїзду туди родини Ярнефельтів з Петербургу. Схильність до живопису передалася по лінії матері, яка була відомим скульптором. Також з родини Ярнефельта вийшли письменник Арвід Ярнефельт, композитор Едвард Армас Ярнефельт та Айно Сібеліус, дружина Яна Сібеліуса.

Після початкової освіти у художній школі у Гельсінкі, вступив до Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де викладав на посаді професора його рідний дядько зі сторони матері, Мікаель-Міхаїл Клодт, відомий російський пейзажист.

Тут, на Васильєвському острові, Ееро Ярнефельт зблизився з молодими художниками, особливо з Іллєю Рєпіним, Міхайлом Коровіним. Їх об'єднували спільні художні смаки. Разом із художниками-передвижниками, як вони себе називали, Ееро Ярнефельт брав участь у виставках. Їх дружні стосунки зберігались пізніше протягом багатьох років, коли Ярнефельт мешкав у Фінляндії.

Протягом наступних років митець подорожував по Європі, вчився в Академії Жульєна у Парижі, працював у Німеччині. Реалістичне сприйняття залишалось головною лінією його творчості. Художник неодноразово зазначав, що лише засноване на реальності мистецтво є достеменним.

Творчість

Ееро Ярнефельт — визнаний майстр портретного живопису. У портреті знаходив можливість зрозуміти й передати внутрішній світ іншої людини. У Гельсінкському музеї «Атенеум» зберігаються чудові портрети Ееро Ярнефельта: «Матільда Вреде», «Й.Ф. Пальмен», «Я. Сібеліус». Проте найбільшої відомості Ярнефельту принесли жанрові полотна, що відображають життя й побут Фінляндії: «Діти, які грають» (1895), «Човен із Саво» (1888), «Повернення з ярмарку» (1903), «Під'яремна праця» (1893).

Цікавим є пейзажний спадок майстра. В інтимній, витонченій манері він показав, якою лірично й меланхолійно натхненною є скромна фінська природа. Його найкращі пейзажі справді поетичні: «Місячне сяйво» (1889), «Липи у цвіту» (1891). Чудові пейзажі околиць Колі, Туусула.

Ярнефельт також займався ілюстрацією книжок фінських класиків, зокрема письменника Юхані Ахо.

Вокзальний ресторан Гельсінкі прикрашає картина «Фінський озерний пейзаж» (1911), що була створена Ярнефельтом разом з учнями. Остання робота Ярнефельта — вівтарна картина «Небосхил» (1932). Вона прикрашає вівтар Йоганнексенкіркко у районі Ейра міста Гельсінкі.