Економічна політика Рональда Рейгана, яка отримала назву "Рейганоміка", включала суттєві зниження податків і характеризувалася як просочувальна економіка. На цій світлині Рейган викладає свій план Закону про податок на відновлення економіки 1981 року в Овальному кабінеті у телевізійному зверненні в липні 1981 року.
Економіка просочування (англ. Trickle-down economics), яка також називається теорією просочування (англ. Trickle-down theory), також відома як "економіка поступового стимулювання", "ефект поступового стимулювання", "теорія просочування благ згори донизу" посилається на економічне припущення про те, що податки на підприємства та заможних у суспільстві повинні бути зменшені як засіб стимулювання інвестиції у бізнес у короткостроковій перспективі й цим будуть корисними суспільству взагалі. У новітній історії цей термін використовували критики політики економіки пропозиції (англ. Supply-side theory), такі як "Рейганоміка". У той час як загальна теорія економіки пропозиції сприяє зниженню податків загалом, теорія просочування більш конкретно орієнтована на податки на верхівкусоціального спектру.[1]
Термін "просочування" (англ. Trickle-down) походить з жарту гумориста Уілла Роджерса (Will Rogers) й сьогодні часто використовується для критики економічної політики, спрямованої на багатих і привілейованих, будучи поданою як сприятливою для пересічних громадян. Девід Стокман (David Stockman), який був директором з бюджету у адміністрації Рональда Рейгана й спочатку прибічником скорочення податків (Reagan's tax cuts), пізніше став критиком цього підходу, сказавши журналісту Уіяльму Грейдеру (William Greider),що економіка пропозиції є ідеєю просочування:[2][3]
It's kind of hard to sell 'trickle down,' so the supply-side formula was the only way to get a tax policy that was really 'trickle down.' Supply-side is 'trickle-down' theory.
Політичні супротивники адміністрації Рейгана незабаром скористалися такими висловлюваннями, намагаючись показати адміністрацію Рейгана як таку, яка піклується лише про заможних. Деякі дослідження пропонують зв’язок між економікою просочування та уповільненням економічного зростання.[4][5] Економіка просочування зазнала широкої критики, особливо з боку лівих (соціалістів та соціал-лібералів ) та поміркованих політиків та економістів, а також деяких правих (консервативних) політиків.
У дослідженні, опублікованому у «Журналі політичної економії» за 2019 рік було показано, що, всупереч теорії просочування, «позитивний зв’язок між скороченням податків та зростанням зайнятості значною мірою визначається зниженням податків для груп з нижчим рівнем доходу, зменшення податків для верхніх 10 відсотків має невеликий вплив на зростання зайнятості".[6]
Історія та використання
Вільям Дженнінгс Брайан, який критикував теорію просочування у своїй промові "Хрест золота" у 1896 році.
"Є дві ідеї управління. Є ті, хто вважають, що якщо ви просто приймете законодавство, щоб додати заможності процвітаючим, їх процвітання просочиться ("leak through") на тих, хто нижче. Демократична ідея полягала в тому, що якщо ви приймете законодавство, щоб зробити процвітання народних мас, їх процвітання знайде свій шлях наверх через кожен клас, який спирається на нього " [9]
Гуморист Вілл Роджерс жартома порадив у колонці у 1932 році:[10]
Ці вибори були програні чотири і шість років тому, не в цьому році. Вони [республіканці] не починали думати про старого простого хлопця до того моменту, як почали виборчий тур. Гроші були виділені на верхівку у сподіванні, що вони просочуватимуться до нужденних. Містер Гувер був інженером. Він знав, що вода стікає вниз. Помістіть її на верх і відпустіть, і вона дістанеться до найсухішого місця внизу. Але він не знав, що гроші просочуються нагору. Віддайте її людям внизу, і люди вгорі матимуть їх ще до вечора, як би там не було. Але це, принаймні, пройде через руки бідняків. Вони врятували великі банки, але маленькі вилетіли у трубу.
Гуморист Вілл Роджерс посилався на теорію, згідно з якою зниження податків для заможних та бізнесменів - це політика "просочування" - термін, якого дотримувалися впродовж багатьох років.[11]
Письменник виступу президента Самуель Розенман написав:
Філософія, яка панувала у Вашингтоні з 1921 р., що метою уряду було забезпечити процвітання тим, хто жив і працював на вершині економічної піраміди, віруючи, що процвітання спуститься на дно копиці й принесе користь усім.
Словник Мерріам-Вебстер зазначає, що перше відоме вживання "протікання" в якості прикметника "який стосується або працює за принципом теорії протікання", сталося у 1944 році [12] тоді як перше відоме вживання "теорії просочування" зафіксовано у 1954 р.[13]
Після відставки президента демократ Ліндон Б. Джонсон стверджував, що " республіканці [...] просто не знають, як керувати економікою. Вони настільки зайняті оперуванням теорією просочування, яка дає найбільші послаблення найбагатшим корпораціям, що вся справа йде під три чорти." [14]
Хоча "просочування" часто згадується у відношенні доходу, його використовував економіст Артур Оукен для позначення потоку переваг інновацій, які не накопичуються повністю "великим підприємцям та винахідникам", а просочуються вниз до мас.[15] Уточнюючи, економіст-нобеліантВільям Нордхаус вважає, що новатори здатні забрати лише надзвичайно малих 2,2 відсотка загального надлишку від інновацій.[16] На думку економіста-нобеліанта Пола Ромера, надлишок від інновацій може мати форму приросту реальної заробітної плати, яка розподіляється по всій економіці.[17] Зокрема, економіст Вільям Баумол стверджує, що "основна частина безпрецедентного і широкомасштабного підвищення рівня життя в розвинених країнах світу з моменту промислової революції не могла відбутися без революції інновацій".[18]
Виступаючи на засіданні сенату у 1992 році, сенатор Ханк Браун (штат Колорадо) сказав: "Пане президенте, теорія просочування, яка приписується Республіканській партії, ніколи не була сформульована президентом Рейганом і ніколи не була сформульована президентом Бушем і ніколи не захищалася жодним із них. Можна сперечатися, чи має сенс просочування, чи ні. Приписувати авторство людям, які захищають протилежне в політиці, це не тільки неточно, але й отруює дискусію щодо суспільних питань. " [19]
Економіст Томас Соуелл багато писав про економіку просочування й не сприймає такого її опису, вважаючи, що економіка пропозиції ніколи не стверджувала, що вона працює "вниз". Скоріше, економічна теорія зниження граничних ставок податку працює у прямо протилежному напрямку: "Робітники завжди платять першими, а вже потім прибуток плине вгору - якщо взагалі".[20]
Критика
Економіст Джон Кеннет Гелбрейт відмічав, що "економіка просочування" була відома у Сполучених Штатах у 1890-х під іменем "теорії коня і горобця" ("horse-and-sparrow theory"), пишучи:
Містер Девід Стокман (David Stockman) сказав, що ця економіка пропозиції були лише прикриттям для підходу просочування благ донизу в економічній політиці — яку більш старше й менш елегантне покоління називало теорією коня і горобця: 'Якщо коня добре годувати вівсом, дещо випаде на дорогу для горобців.'
Гелбрейт стверджував, що теорія коня і горобця є частково винною у Паніці 1896 р.[21]
Під час змагань на президентських перегонах у 1980 р. проти Рональда Рейгана Джордж Буш висміяв економіку просочування, назвавши її "вуду-економікою".[22] Під час виборчої президентської кампанії 1992 р. незалежний кандидат Росс Перот (Ross Perot) також згадав економіку просочування як "політичне вуду".[23] In the same election during a presidential town hall debate, Bill Clinton said:
What I want you to understand is the national debt is not the only cause of [declining economic conditions in America]. It is because America has not invested in its people. It is because we have not grown. It is because we've had 12 years of trickle-down economics. We've gone from first to twelfth in the world in wages. We've had four years where we’ve produced no private-sector jobs. Most people are working harder for less money than they were making 10 years ago.[24]
У Новій Зеландії член парламентуЛейбористської партії Демієн О'Коннор назвав економіку просочування,"сцянням багатих на бідних", розпочавши цим відео кампанії Лейбористської партії на виборах 2011 року.[25]
Дослідження, проведене у 2012 році Мережею податкової справедливості, свідчить про те, що надбагатство надбагатих не просочується для покращення економіки, а натомість має тенденцію до накопичення та укриття у офшорних зонах, що негативно позначається на податковій базі внутрішньої економіки.[26]
Some people continue to defend trickle-down theories which assume that economic growth, encouraged by a free market, will inevitably succeed in bringing about greater justice and inclusiveness in the world. This opinion, which has never been confirmed by the facts, expresses a crude and naïve trust in the goodness of those wielding economic power and in the sacralized workings of the prevailing economic system.[27]
Робота дослідників Міжнародного валютного фонду за 2015 рік стверджує, що ефекту просочування не існує, оскільки багаті стають багатшими:
[I] f, якщо частка доходів у топ-20 відсотків (багатих) зростає, тоді зростання ВВП фактично знижується в середньостроковій перспективі, що дозволяє припустити, що вигоди не просочуються. На відміну від цього, збільшення частки доходу нижчих 20 відсотків (бідних) пов’язане з більшим зростанням ВВП.[4]
У доповіді 2015 року щодо політики економіста Павліни Р. Черневої описано невдачі збільшення економічних вигод багатих без відповідної участі робітників і середніх класів, посилаючись на проблематичну політику як "економіку просочування в стилі Рейгана" і "політичний режим просочування, керований фінансовим сектором ".[28]
У дебатах з кандидатами в президенти 2016 року Гілларі Клінтон звинуватила Дональда Трампа у підтримці "найекстремальнішої" версії скорочувальної економіки у його податковому плані, назвавши це "козирянням просочуванням" ("trumped-up trickle-down") як каламбур на його ім'я.[29]
Карла Хофф та Джозеф Е. Стігліц (1998). Несприятливий відбір та інституційна адаптація - серія робочих книжок кафедри економіки / Університет Меріленда, Коледж Парк, кафедра економіки; немає. 98–102.
