Електричні властивості мінералів

Електричні властивості мінералів, тобто здатність проводити електричний струм, визначаються електричними властивостями атомів, які утворюють мінерал, і електричною структурою мінералу (електронною будовою атомів, їх розташуванням, взаємодією). Електропровідність мінералів оцінюється питомою електропровідністю σ=1/ρ.

Залежно від величини ρ мінерали діляться на:

• провідники (ρ = 10^-6 -10² Ом; самородні метали);
• напівпровідники (ρ=10³ -10¹⁰ Ом; чимало сульфідів і оксидів);
• діелектрики (ρ=10¹⁰ -10¹⁷ Ом; кварц, кальцит, гіпс тощо).

Особливі електричні властивості мінеральних кристалів – піроелектричні та п’єзоелектричні. Піроелектрика – електрика, яка збуджується в кристалах нагріванням. Це явище найкраще вивчено в кристалах турмаліну і використовується на практиці, наприклад, у сонячних батареях. П’єзоелектрика – електрика, яка збуджується у кристалах під впливом їх розтягування або стискування.

Цей ефект вперше встановлено в кристалах кварцу й ілюструє перетворення механічної енергії в електричну. Теоретично наділені п’єзоелектричними властивостями мінерали без центра інверсії, тобто 20 із 32 видів симетрії. П’єзоелектричні властивості кристалів широко використовуються в науці та техніці.

На електричних властивостях мінералів базується розділення мінералів в електростатичних сепараторах, а також електророзвідка мінеральних родовищ.

• Мінерали
• Електричні явища
• Фізичні властивості мінералів
• Електричні властивості гірських порід
• Двоелектродний метод визначення електропровідності
• Чотириелектродний метод визначення електропровідності

• Павлишин В.І. «Вступ до мінералогії» (1988)
• Павлишин В.І. «Основи морфології та анатомії мінералів» (2000)
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.