Електроакустична музика
Електроакусти́чна му́зика (англ. Electroacoustic music) — вид електронної музики, що створюється шляхом маніпуляцій з попередньо записаними або генерованими звуками[1]. Зазвичай зберігається на електронних носіях інформації та відтворюється за допомогою гучномовців, без безпосередньої участі людини-виконавця. Поняття «електроакустична музика» традиційно асоціюється з тими академічними формами «технічної музики»[2], які мають виражену експериментальну специфіку та альтернативну спрямованість[3]. У середовищі музикантів, поле професійної діяльності яких містить у собі різні жанри та форми електронної музики, електроакустичну музику зарахо́вують до одного з напрямів академічної електронної музики[4]. СпецифікаЕлектроакустична музика виділяється всередині XX століття як природне продовження конкретної музики в загальному контексті посилення ролі і значення сонорики, алеаторики, стохастики, серіальної техніки (включаючи додекафонію), серіалізму (структуралізму), пуантилізму і т. д.[5] Важливе значення в електроакустичній музиці має робота над звуковим матеріалом: над створенням за допомогою різних електронних пристроїв і сучасних комп'ютерних технологій нових, «штучних» музичних звуків, сонорних комплексів, складних звукових текстур і т.д.[6]. До того ж «музичними» в електроакустичній музиці можуть вважатися звуки будь-якої природи і будь-якого походження[7]. ЕволюціонуванняУ середині 70-х років XX століття до електроакустичної музики, поряд з конкретною, долучилася також і «комп'ютерна музика» (англ. Computer music)[8]. Певною мірою до естетичної концепції, що характеризується терміном «електроакустика», наблизилися також і деякі експериментальні та альтернативні напрями «молодіжної» музики («індастріал», «саундскейп» і т. ін.), які розвивалися в контексті різних авангардних рухів (футуризм, дадаїзм та сюрреалізм) і спиралися передусім на роботу з шумами і тембрами[8]. РізновидиЗначною мірою (з деякими застереженнями) синонімом терміна «електроакустична музика» є широко поширений в академічних колах[9][10] термін «акусматична музика» — музика, джерело звуку якої приховане для слухача[9][11]. Серед музикантів існують деякі розбіжності, пов'язані з тим, чи відносити даний термін до стилю музичної композиції, чи до виду сприйняття музики[12]. Різновидом електроакустичної музики, що отримав найбільше поширення в США, є «магнітофонна музика» або «музика для плівки» (англ. tape music)[13]. ПредставникиДо найвідоміших композиторів, які працювали в ца́рині електроакустичної музики, з тим або іншим ступенем творчої причетності до неї, належать: Едгар Варез, Лучано Беріо, Джон Кейдж, Карлгайнц Штокгаузен, Яніс Ксенакіс, Бруно Мадерна, Луїджі Ноно, Дьордь Лігеті, Макс Метьюс, Мілтон Бебіт, Анрі Пуссер, Дітер Кауфман, П'єр Булез, Едісон Денисов, Едуард Артем'єв, Алла Загайкевич, Святослав Луньов, Данило Перцов та інші. Організації
ФестиваліВеликі міжнародні фестивалі електроакустичної музики:
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
