Ельблонзький повіт
Ельблонзький повіт (пол. powiat elbląski) — один з 19 земських повітів Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи. Загальні даніПовіт знаходиться у західній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Ельблонг (має статус міста на правах повіту, до складу повіту не входить). Станом на 1.01.2008 населення становить 56 400 осіб, площа 1415,58 км². Історія повіту![]() До 1945 р. найпівнічніший тріфт (Trift – ділянка) великого польдера на заході від Ельблонга – Ellerwalda (вільхового лісу) – Ellerwald V Trift (Józefowo) носила назву "Kozakentrift" – Козацький[2]. У с. Сокольник під час Першої світової війни тут перебували полонені з Російської армії, що працювали під наглядом вахмана у місцевих селян. Вони мали кошари поблизу господарства Б. Доннера, що знаходився в яру річки Дони. У с. Сковрони після вересня 1939 р. було розміщено полонених з польського війська (в тому числі, імовірно, українців), які працювали на багатих бауерів. Для них збудували провізоричні бараки. Восени 1940 р. вони були замінені на французьких полонених. В січні 1945 р. за село йшли бої між Червоною армією та вермахтом. Радянські танки прийшли з боку с. Марково[3]. На терени повіту були депортовані 1197 українців з українських етнічних територій у 1947 році (т. з. акція «Вісла»).[4] Ельблонзький повіт був найзаселенішим українцями в післявоєнному Гданському воєводстві. Селами повіту, де було розміщено депортованих українців є Шимбори, Божиново, Кшевськ, Жулвінець, Журавець, Озеро, Дружно, Єґловник, Новоткі, Новаково, Годково та ін. На території повіту досі існує українська громада[3]. Повіт входить до складу Ельблонзького деканату Української греко-католицької церкви з парафіями в Ельблонгу, Пасленку та Годково. Українські поховання наявні на цвинтарях в Озері та Звєжні[3]. ДемографіяДемографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia