Ельві Сінерво
 Е́льві А́уліккі Сі́нерво-Рю́емя (Elvi Aulikki Sinervo-Ryömä; *4 травня 1912, Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія, тепер Фінляндія — 28 серпня 1986, Перная, Фінляндія) — фінська робітнича письменниця, поетеса і перекладачка. Найпродуктивніший період літераторки був між 1931 і 1956 роками. Починаючи від 1950-х років активно займалась перекладами. Переконана комуністка, також висловлювала свою позицію через творчість, після ІІ Світової війни тривалий час працювала у Комуністичній партії Фінляндії (SKP). З життєписуЕльві Сінерво належала до родини, яка виросла в Гельсінкі, її сестри депутатка Сільві-Кілліккі Кілпі та письменниця Айра Сінерво. Батьки — коваль Едвард Сінерво та Альма Валленіус. Дівчинка відвідувала фінську школу для дівчат у Ваасі та середню школу для дівчат.[3] Заміжня за лікарем, депутатом і головним редактором Маурі Рюемя (1911–1958). Шлюб, укладений у 1933 році, завершився смертю чоловіка внаслідок ДТП. Їхні діти — Ілкка, Лііса та Майя Рюемя.[4] У 1930 році вперше відвідала СРСР.[5] Разом зі своїм чоловіком Е. Сінерво була одним із засновників фінсько-радянського товариства миру та дружби (1940), також була заступником секретаря товариства. Коли керівництво держави визнало організацію загрозою для безпеки Фінляндії, товариство заборонили, а керівництво заарештували. У липні 1941 року Ельві Сінерво засудили до 3 років колонії за підготовку до державної зради. Звільнена у червні 1944 року[6]. Розчарована методами і загалом діяльністю SKP, Ельві Сінерво була виключена з партії в листопаді 1959 року, але й далі вважала себе комуністкою, як і не припиняла діяльності в організації «Фінські захисники миру».[7] З доробкуЕльві Сінерво від самого початку входила до складу просвітницької організації Kiila, заснованої в 1936 році (разом з Ярно Пеннаненом, Арво Туртіайненом, Вільо Каявою та Отто Вархіа). Хоча до Kiila приймали винятково письменників, у групі активно працювали критики та кінорежисери. Серед уже визнаних письменників до Kiila приєдналися Катрі Вала та Пентті Хаанпяя. Після ІІ Світової діяльність Kiila швидко відновилася й тривала аж до 1970-х. Одна з найвідоміших поезій Е. Сінерво «Наталія» — часів ув'язнення. Серед інших політичних поезій авторки — Kivinen laulu, написана до 30-річчя SKP у 1948 році, а також Lintu mustasiipi lennä та Sinä teijit kulakosi lait, натхненні Кривавим четвергом у Кемі (1949). Ці та чимало інших її віршів набули нового життя, як пісні з розквітом лівого політичного пісенного руху на початку 1970-х. Починаючи від 1950-х років, Е. Сінерво переклала фінською багато художніх творів з німецької, шведської та англійської, серед них Бертольта Брехта й Генріка Тікканена.[8][9] Бібліографія
Активно видавалась в СРСР російською. НагородиСінерво нагороджена Pro Finlandia (1967), також преміями Ейно Лейно в 1980 році та Мікаеля Агріколи в 1973 році за фінський переклад п'єси Бертольта Брехта «Свята Йоганна з боєнь» і роману Пера Улофа Енквіста «П'ята зима чудесного цілителя». Примітки
Література та посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
