Емманюель д'Астьє де ла Віжері

Емманюель д'Астьє де ла Віжері
фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніфр. Emmanuel Raoul d'Astier de La Vigerie Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився6 січня 1900(1900-01-06)
VIII округ Парижа, Париж, округ Парижd Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер12 червня 1969(1969-06-12) (69 років)
XV округ Парижа, Париж, Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Арронвіляd Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоФранція Франція
Діяльність
Alma materКондорсе і Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмікd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладLibération[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоLibération-sudd, Тимчасова консультативна асамблея (1943 — 1945) (1945) і Французький комітет національного визволення (1944) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяProgressive Uniond і Французька дія Редагувати інформацію у Вікіданих
Рідd'Astier de La Vigerie familyd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоQ124970155? Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриFrançois d'Astier de La Vigeried і Henri d'Astier de la Vigeried Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиJérôme d'Astierd Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникДруга світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Воєнний хрест 1939—1945 медаль Опору Кавалер ордена Почесного легіону кавалер ордена Визволення
Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»

CMNS: Емманюель д'Астьє де ла Віжері у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Емманюе́ль д'Астьє́ де ла Віжері́ (фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie; 6 січня 1900 — 12 червня 1969) — французький громадський діяч, письменник і журналіст, борець за мир.

Активний учасник Руху Опору; займав урядові посади, був міністром внутрішніх справ тимчасового уряду.

Твори

Головні твори: «Сім раз по сім» (1947) — про капітуляцію Франції 1940 і Рух Опору; «Боги й люди» (1952)— спогади про діяльність Комітету національного визволення і тимчасового уряду; «Літу немає кінця» — роман-хроніка про Францію 1947—54.

З 1950 — член Бюро, а з 1955—віце-голова Всесвітньої Ради Миру.

Міжнародна Ленінська премія «За, зміцнення миру між народами», 1957.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. CONOR.Sl

Література


Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya