Еміль Амага
Еміль Амага (фр. Emile Amagat; 2 січня 1841, Сен-Сатюр — 15 лютого 1915) — французький фізик[2]. Член Паризької академії наук (1902; член-кореспондент від 1890 року)[3], іноземний член Лондонського королівського товариства (1897)[4]. ЖиттєписНародився в Сен-Сатюрі (департамент Шер у центрі Франції). У 1867—1872 роках працював професором у Центральній гімназії швейцарського Фрібура. Потім обіймав таку ж посаду в Католицькому університеті Ліона[fr], а від 1892 року — в Політехнічній школі в Парижі[5]. Наукова діяльністьВідомий працями в галузі молекулярної фізики. Зокрема, вивчав поведінку газів за різних тисків та температур, залежність температури плавлення від тиску, стисливість рідин. Отримав криві стисливості так званих постійних газів за 200 °C і тиску 3000 атм. При цьому виявив, що за високого тиску поведінка газів відхиляється від закону Бойля — Маріотта[5]. На його честь названо позасистемну одиницю концентрації частинок — амага. Набір ізотерм флюїду в координатах PV—P, де P — тиск, V — об'єм, отримав назву діаграми Амага[6][7][8]. Відхилення експериментально знайдених ізотерм реального газу від горизонтальних прямих на діаграмі Амага дозволяє наочно судити про відхилення властивостей реального газу від поведінки ідеального газу. Галерея
Вибрана бібліографія
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia