Еміль Літтре

Еміль Літтре
фр. Émile Littré
Ім'я при народженні	фр. Maximilien Paul Émile Littré[1]
Народився	1 лютого 1801(1801-02-01)[2][3][…]  колишній XI округ Парижаd, Париж, округ Парижd[5][6]
Помер	2 червня 1881(1881-06-02)[2][3][…] (80 років)  rue d'Assasd, VI округ Парижа[5]
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Діяльність	політик, письменник, лексикограф, мовознавець, medical historian, філософ, перекладач
Галузь	філософія, позитивізм, історія, філологія і лексикографія
Alma mater	ліцей Людовика Великого і Факультет медицини, Парижd
Відомі учні	Miguel Lemosd
Знання мов	французька[3][7] і італійська
Членство	Французька академія (2 червня 1881)[8], Грецьке філологічне товариство Константинополяd, Академія надписів та красного письменства (1881)[9], Grand Orient de Franced, Паризька медична академія і Баварська академія наук
Напрямок	позитивізм
Magnum opus	Словник французької мови (Літтре)
Посада	Пожиттєвий сенаторd, депутат Національної асамблеї Франції і seat 17 of the Académie françaised[8]
Конфесія	атеїзм
Батько	Michel-François Littréd
Мати	Marie Sophie Johannotd
Нагороди	Конкур женераль
Медіафайли у Вікісховищі

Емі́ль Літтре́, повне ім'я Емі́ль Максимільє́н Поль Літтре́ (фр. Émile Maximilien Paul Littré; 1 лютого 1801 — 2 червня 1881) — французький філософ-позитивіст, історик, філолог, перекладач і лексикограф; упорядник знаменитого «Словника французької мови» (фр. Dictionnaire de la langue française), більш відомого як «Словник Літтре» (фр. Dictionnaire Littré). Член Французької академії.

Еміль Літтре народився в Парижі. Батько — Мішель-Франсуа Літтре служив у корабельній артилерії. Після виходу у відставку обійняв адміністративну посаду. Мішель-Франсуа Літтре був вільнодумцем, перейнятим ідеями Французької революції. Він одружився з Софі Жоано, дочкою відомого політика Жана-Батіста Жоано. У подружжя народилося двоє синів: Еміль і Бартелемі. Батько дуже опікувався освітою своїх синів, навіть вивчив для цього давньогрецьку мову і санскрит.

1819 року Еміль Літтре закінчив престижний Ліцей Людовика Великого. По закінченні ліцею Літтре якийсь час вагався з вибором майбутнього фаху: філологія чи медицина. Врешті він обрав медичний факультет і вісім років студіював медицину. У зв'язку зі смертю батька 1827 року був змушений полишити докторат з медицини, оскільки його мати залишилася без засобів до існування. Викладав латину і грецьку мову.

1831 року Еміль Літтре був відрекомендований Арману Каррелю, головному редактору газети «Насьон». Каррель доручив Літтре читати англійські та німецькі газети і вишукувати цікаву інформацію для його видання. Невдовзі Каррель помітив у Літтре неабиякий журналістський хист, відтоді той став постійним співробітником його видання.

У 1841 році взявся за упорядкування великого «Словника французької мови», який був опублікований у 1863—1877 роках у видавництві «Ашетт».

1860 року був обраний членом Баварської академії наук. 1864 року став почесним членом Грецького філологічного товариства в Константинополі.

• Jean Hamburger, Monsieur Littré, Flammarion, 1988
• Lucienne Portier, Un précurseur: l'abbé Huvelin, Cerf, 1979

• Твори Emile Littré у проєкті «Гутенберг»
• Твори та інформація про Еміль Літтре у Інтернет-архіві
• Collection Medic@ offers Littré's edition of Hippocrates, complete in scanned page images
• Еміль Літтре // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)

Словники

• Dictionnaire de la langue française [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.] Littré (1873—1878)
• Pathologies verbales [Архівовано 15 травня 2016 у Wayback Machine.] d'Émile Littré (1880) étymologies sélectionnées
• Dictionnaire de la langue française abrégé [Архівовано 7 вересня 2008 у Wayback Machine.], d'après l'ouvrage d'Émile Littré