У епоху промислової революції він був втіленням американської мрії. Карнеґі народився в Шотландії в 1835 році в сім'ї ткачів. У 1848 році він емігрував до США. Попрацювавши якийсь час кур'єром в Піттсбурзі, він влаштовується у відділення Пенсільванської залізниці, де швидко отримує відповідальну посаду. Під час Громадянської війни в США (1861—1865 рр.) він контролював залізничний транспорт військ Півночі. Після закінчення військових дій, він покинув відділення і збільшив свій статок, вклавши гроші в будівництво залізних мостів, що замінили дерев'яні конструкції. Пильно стежачи за технічним прогресом, він незабаром кинув це заняття для того, щоб присвятити себе виробництву сталі, ставши найбільшим металургійним магнатом у світі.
Ендрю Карнеґі не був типовим промисловцем, оскільки дозволяв своїм працівникам об'єднуватися в профспілки, водночас зобов'язуючи їх працювати в найважчих умовах. Будучи прихильником теорії соціального дарвінізмуГерберта Спенсера, Карнеґі був переконаний, що більшість людей можуть збити свій статок при наявності необхідної освіти та старанності. При цьому він вважав за необхідне надання допомоги бідним багатими. Він особисто профінансував будівництво трьох тисяч громадських бібліотек, які передав органам місцевого самоврядування. Він також заснував Технологічний інститут у Піттсбурзі, який сьогодні називається «Університет Карнеґі — Меллона» (англ.Carnegie Mellon University). Приділяючи особливу увагу значущості міжнародного права в розв'язанні міжнаціональних конфліктів, Карнеґі також профінансував будівництво Палацу миру в Гаазі, де повинен був розміститися Міжнародний Арбітражний Суд.
У 1910 році з ініціативи короля металургії Ендрю Карнеґі створено Фонд міжнародного миру Карнегі (англ.Carnegie Endowment for International Peace — CEIP), який за одне сторіччя перетворився в один з найбагатших наукових центрів («англ.think-tank») у світі. Фонд в порядку спадкоємності очолювали колишні керівники секретних служб. Він органічно пов'язаний з багатьма транснаціональними компаніями, що дозволяє йому робити зовнішньополітичні дослідження і просувати політику «ліберальних» економік в Росії і Латинській Америці.
Вислови Карнеґі й уривки з інтерв'ю
Ендрю Карнеґі належить вислів «… людина, що помирає багатою, помирає в ганьбі» («англ.…the man who dies thus rich dies disgraced»).
«Накопичення багатства — найгірший різновид ідолопоклонства. Ніякий більше ідол не має такої руйнівної сили, як поклоніння грошам».
«Найкращим спадком для молодої людини є народження в бідності (бо стане стимулом для діяльності)».
«Головною метою (в благодійництві) є допомога тим, хто й сам допомагатиме собі. Ані окремі особи, ані окремі народи не стануть кращими після отримання милостині».
З інтерв'ю на початку 20 століття: «Не треба мені заздрити. Я багата людина, ну й що з того? Мені 60 і в мене нема здоров'я. Я віддав би усі свої мільйони, аби вони повернули мені молодість і здоров'я. Якби це було можливим, то я, як Фауст, продав би душу Дияволу і віддав би усе, аби прожити ще одне життя».
